Професійне вигорання: краще запобігти, ніж потім лікувати

Дослідження, проведені за останній рік різними організаціями вказують на збільшення кількості людей, які відчувають вигорання. Коли фахівці розпочали вивчати це поняття, близько 50 років тому, вигорання відчували близько 20% працюючих. Це стосувалося лише працівників соціальних професій, які пов’язані з інтенсивними взаємодіями з людьми.

Нині різні дослідження показують, що понад 50% людей відчувають вигорання. Окремі опитування свідчать, що проблема стосується 80% всіх професій. Проте фахівці відзначають, що панікувати не варто. Цілком можливо, що ці цифри завищені. Подібно до того, як поняття депресії використовується часто безпідставно, оскільки не всі пригнічені настрої є депресією, так само поняття вигорання можна встановити помилково.

Зрештою, не кожне розчарування, втома чи стрес, пережиті на роботі, є вигоранням. Проте останнім часом це явище, безумовно, посилилося.

Вигорання – це стан, який виникає в результаті тривалого багатоетапного процесу. Щоб їх діагностувати, недостатньо просто зневіри і втоми, які минають після тривалого відпочинку.

Симптоми вигорання

Вигорання відчувають люди на різних посадах, як звичайні спеціалісти, так і керівники. Симптоми вигорання найчастіше визначаються на трьох рівнях:

* фізичному - відчуття втоми, виснаження, нестачі енергії та сил;

* емоційному - негативний настрій, почуття байдужості, негативне ставлення до інших, відсутність емпатії і навіть цинізм;

* поведінковому - зниження продуктивності роботи, негативна оцінка власних досягнень, можливостей, відчуття некомпетентності.

На початковій стадії вигорання людина відчуває себе виснаженою, її робота стає менш ефективною, настрій майже завжди пригнічений. Якщо менеджери зазнають вигорання, наслідки для організації є більш серйозними, ніж у випадку вигорання підлеглих. У керівників у такому випадку знижується здатність адекватно оцінювати та підтримувати людей, якими вони керують, а також вибудовувати культуру співпраці, яка сприяє усуненню вигорання.

Причини професійного вигорання

Причини вигорання можуть бути пов’язані як зі складністю роботи в компанії, особливостями завдань, які покладаються на працівників, так і зі схильностями та індивідуальними особливостями кожного з нас. Парадокс полягає в тому, що ті якості, які шукають при підборі більшості персоналу, а саме цілеспрямованість, амбіції, висока мотивація, націленість на професійний розвиток, працьовитість, є елементами, які підвищують ризик вигорання. Для того, щоб вигоріти, ви повинні спочатку «згоріти», а це означає, що ви маєте високий рівень мотивації та максимально віддані роботі. Найчастіше вигорання вражає людей з великими очікуваннями до себе та оточення, перфекціоністів, для яких робота та досягнення позитивних результатів мають першочергове значення і є мотивуючим фактором.

Люди, які дотримуються, так би мовити дистанції з роботою та не ставлять її на перший план, рідше страждають від вигорання.  Але таких працівників зазвичай роботодавці часто найменше цінують.

Вагомими факторами з боку компанії є перевантаженість людини завданнями чи обов’язками, які не відповідають компетенції чи здібностям, надмірний тиск, несприятливе робоче середовище, а також відсутність безпеки та стабільності на робочому місці. Додатковими елементами, що сприяють вигоранню, є відсутність конструктивного зворотного зв’язку й підтримки з боку начальства, відсутність належної винагороди, як фінансової, так і морального задоволення, недостатня автономність у роботі та негативні міжособистісні стосунки.

Що робити, коли відчуваєте себе вигорілим

Якщо людина, яка відчуває вигорання, працює в токсичному місці або в погано керованій компанії, де не поважають підлеглих та їхню працю, тоді обов’язково слід шукати нову роботу. Тим не менш, багато факторів, що впливають на вигорання, пов’язані з індивідуальними особливостями, тому важливим елементом є особиста робота з проблемою або залучення терапевта чи психолога в більш запущеному стані вигорання. Іноді достатньо організувати регулярний відпочинок, дотримуватися балансу між роботою та особистим життям, змінити мислення про роботу як важливий фактор, що формує самооцінку.

Є способи боротьби з вигорянням, які стосуються формування психічної стійкості, впровадження активних стратегій подолання, а також більшої гнучкості та відкритості до змін. Слід врахувати, що низька психічна стійкість і гнучкість також є факторами ризику, які сприяють вигоранню.

Що може ваш керівник

На думку експертів, роботодавець відіграє дуже важливу роль у зменшенні професійного вигорання. Перш за все, це стосується профілактики, тобто створення робочого середовища, заснованого на хорошій організації роботи та корпоративній культурі, що сприяє побудові позитивних стосунків та відкритості до людей та їхніх потреб. Дуже важливим фактором є набір людей з компетенціями, пристосованими до покладених на них завдань. Особливо важливо просувати або залучати співробітників з високими міжособистісними та управлінськими компетенціями на керівні посади, оскільки деякі ризики, пов’язані з вигоранням, можуть бути наслідком неправильного управління та недостатні управлінські навички.

З боку керівника також важливо забезпечити розвиток компетенцій, які полегшують подолання стресу та формують комунікацію як для співробітників, так і для керівників, а також будь-яких інших вмінь, актуальних на даному робочому місці. Хоча дослідження показують, що дуже мало компаній дбають про забезпечення добробуту та покращення психічного стану співробітників. Хоча це було б дуже добре, якби роботодавці надавали працівникам можливість консультації психологів чи інших спеціалістів, чи гарантували такий тип підтримки, організовували навчання у сфері психічної стійкості та турботи про позитивне самопочуття.

Вигорання під час пандемії

Пандемія пов’язана зі значним зростанням стресу в усьому суспільстві, і такі ситуації посилюють виникнення несприятливих явищ, таких як депресія, погане самопочуття, відчуття сильного стресу, відчуженості, конфлікти, які ускладнюють спілкування з людьми.

Початок пандемії був складним для менеджерів, які не мали досвіду управління командами, що працювали дистанційно – це могло сприяти відчуттю додаткового стресу. Відокремити роботу від приватного життя – це дуже великий виклик, коли домівки водночас стали робочим місцем. Слід також пам’ятати, що в деяких галузях відбулося значне падіння доходів, що також негативно вплинуло на психічний стан співробітників і знизило їх відчуття стабільності та безпеки.

Попри небажання відкрито говорити про проблеми, пов’язані з психічним самопочуттям, зростає відкритість до використання професійної допомоги. На жаль, з іншого боку, візит до психіатра для більшості людей все ще викликає незручність, а психічне здоров’я в Україні залишається табуйованою темою, тому освітні та профілактичні заходи, які можуть здійснювати роботодавці, є ще більш важливими.

Всесвітня організація охорони здоров’я ВООЗ внесла вигорання до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем зі здоров’ям. Однак вигорання було визнано ВООЗ синдромом, а не хворобою.