Три найбільші помилки керівника

Останнім часом все більше експертів з ринку праці наголошують про важливість soft skills (м’ягких компетенцій), якими повинні володіти менеджери та керівники. Але скажемо відверто, ця тема не є пріоритетною в компаніях і мало хто ставиться до неї достатньо серйозно. У більшості випадків нею нехтують, визначаючи найважливішими лише кінцевий результат діяльності й зростаючі плани.

Водночас те, чи зможе керівник компанії, генеральний директор, засновник чи менеджер правильно спілкуватися з командою та керувати нею, впливає на досягнення запланованих цілей.

Формулювання «найбільші помилки», звісно, суб’єктивне, тому що з точки зору компанії, якою керують ці керівники, або корпорації, яка їх наймає, ці «найбільші помилки», ймовірно, будуть різними (наприклад, рішення, яке значно збільшило витрати) . Однак перераховані нижче моменти є універсальними та частими, тому назва «найбільші» здається виправданою.

Ось що фахівці з управління персоналу вважають найбільш невірними кроками керівників:

1. Підбір навколо себе так званих клерків, тобто людей, які радісно аплодують всьому, що говорить і робить начальник.

Це одна з тих помилок, які часто не усвідомлюються, але згодом можуть сприяти краху компанії. Дивно, що директори не помічають цього. До такої ситуації, коли керівника оточують лише виключно його прихильники та люди, що позитивно реагують на всі рішення, дії директора, ведуть дві дороги. Перша — це послідовне (хоча часто несвідоме) виключення з найближчого кола людей, які час від часу критикують, говорять «ні» або не виражають достатнього ентузіазму щодо ідей начальника. Друга – це коли люди відчувають страх або незручність , тому не мають сміливості сказати начальнику, що його ідея неправильна, або прийняте рішення може мати негативні наслідки для компанії.

В обох цих випадках важливу роль відіграє его менеджера. Керівник може ненавидіти критику, або вважати себе всезнаючим,  створюючи в компанії атмосферу, в якій заперечення чи протилежна думка неприйнятні.

Ситуація, коли найближчі співробітники стають такими клерками навмисно, адже бояться втратити роботу, чи бути пониженими директором, може коштувати компанії дуже багато. Навіть менеджер вищого рівня чи засновник стартапу повинен мати поруч із собою когось, хто буде сміливим і зможе, наприклад, вказати, що певне рішення керівника невірне.

Проблема в тому, що виправити помилки або навіть побачити їх надзвичайно важко для людини з великим его. Ніхто не любить чути критику, нікому не подобається, коли їхні ідеї чи рішення ставлять під сумнів. Однак часто той, хто критикує або висловлює скептицизм, може врятувати бізнес від катастрофи.

2. Незнання колективу

Начальники, які встановлюють вимоги до претендента на роботу, зазвичай мають чітке бачення того, чого вони очікують від підлеглих. Кандидат проходить процес набору, під час якого визначаються його/її обов'язки. Але ніхто на даному етапі не в змозі передбачити, чи є найманий працівник тією людиною, для якої це робота мрії та ідеально відповідає не тільки його компетенціям, але й інтересам.

Нова робота також зазвичай передбачає нових людей і середовище, яке може виявитися стимулюючим для нового співробітника. Може виявитися, що він працює не лише, скажімо, бухгалтером, а й, наприклад, є хорошим графічним дизайнером чи майстром чітких, лаконічних і конкретних презентацій. Може бути, що в попередніх компаніях така людина ніколи не мала можливості проявити себе в іншій ролі, крім ролі бухгалтера, а на новому місці виявилося, що у нього є й інші таланти. А можливо він виконує свої нові обов’язки в сто разів краще?

Спостерігати та вивчати працівників варто не тільки після випробувального терміну, а й значно пізніше.

3. Рутина

Якщо запитати людей, які працюють у креативні індустрії, чому вони люблять виконувати роботу з різних місць, а не лише в офісі чи вдома, вони скажуть: зміна місця та середовища праці позитивно впливає на творчість. Окрім того, наприклад, нові «картинки» перед очима (дизайн у кафе, люди, природа тощо) надихають та створюють ідеальне підгрунтя для крутих ідей. Люди, яким на роботі доводиться інтенсивно думати, візуалізувати проєкти і не виконувати повторювані рухи чи завдання, потребують простору, і мова не лише про фізичний його вимір.

На одній із великих конференцій польську експертку з підвищення ефективності працівників  Марту Беллон попросили написати на дошці речі, які б покращили виконання робочих обов’язків. Вона написала лише одне — «час на роздуми». І багато слухачів погодилися з цією думкою, підтверджуючи важливість й потребу такого пункту у своїй роботі . Але мова не йде про відрив від своїх обов’язків, нічого подібного. Річ у тому, що праця - в тому числі розумова - часто полягає в повторенні одних і тих же моделей. Якщо хтось не дивиться в комп’ютер або відійшов від робочого столу, отже він не працює, уникає роботи - так це трактують деякі начальники.

Час на роздуми – це час подумати про те, що я роблю і чому я роблю це саме так. Це момент, щоб перевірити діючі схеми, які використовувалися до цього часу, або час скласти план. Це має бути щось нормальне та бажане на будь-якому робочому місці. І вам не потрібні спеціальні кімнати для сну (spam room) або сеанси тибетського гонгу.

Таких кроків часто не вистачає, тому що директори самі працюють за шаблонами. Коли ми переступаємо поріг компанії, ми всі включаємо старі, відомі механізми виконання обов’язків і керівництво у цьому не є виключенням.

Насправді час від часу варто глибоко вдихнути, відійти від столу й поставити собі кілька запитань, починаючи з: навіщо; чому; ти впевнений; як? Наприклад, як це зробити краще? Як організувати день так, щоб ми витрачали якомога менше часу на те, що робимо майже автоматично і не замислюючись? Чи справді я знаю своїх клієнтів і з ким розмовляю? Чому конкуренція працює краще?

Завдання, які ми повинні виконувати щодня, звичайно, важливі, але не менш важливими є час і простір для роздумів. Колективні мозкові штурми, влаштовані раптово в середині дня, будучи стимулюючими, можуть не принести такого ефекту, як навіть один день, коли ви маєте можливість вільно мислити та проаналізувати свою роботу.