Жінки працюють більше, але заробляють менше: як це побороти?

Дім, діти, кар’єра, саморозвиток, пошук роботи, зміна професії, навчання... Іноді важко повірити, як один день жінка може заповнити такою кількістю справ і завдань. Але це можливо, правда, ціна такого життя часто дуже висока.

Ні для кого не секрет, що «прекрасна» половина людства часто стикається з гіршими умовами на ринку праці. Особливо це стосується заміжніх жінок, які мають сім’ї та дітей. Можливо, це звучить банально, але в професійних питаннях жінки й чоловіки відрізняються в основному тим, що перші фактично мають дві роботи. У більшості сімей саме жінка займається домашніми справами й вихованням дітей.

Що це означає для жінок, крім постійної втоми?

При появі дитини у більшості випадках жінка займається доглядом та вихованням дитини, відповідно, працювати не може. Звісно, це природньо, і саме так має бути для повноцінного розвитку маленької людини. Іноді жінки просто не уявляють, як вони можуть продовжувати ходити на роботу й залишати свою дитину на когось іншого. Але часто до уваги слід взяти й економічний фактор та зробити звичайні розрахунки. Хто менше заробляє, той залишається вдома, інший ж партнер працює, щоб забезпечити належний рівень фінансування домашнього бюджету.

Схожа ситуація, коли жінка повертається на роботу після декретної відпустки. Це не означає, що вона може себе на 100% посвятити кар’єрі. Забрати дитину з садка, лікарняні через дитячі хвороби, організація відвідування дитиною різноманітних гуртків та занять, зробити закупи, прибрати в домі, приготування домашньої їжі – ці та інші клопоти часто лягають саме на жіночі плечі. Оскільки така працівниця буде часто відсутня на роботі, вона втрачає можливості для професійного розвитку, підвищення та шанси на більший заробіток. Це створює замкнуте коло. Так ми приходимо до парадоксу – жінка фактично працює більше, але заробляє менше, адже ось ця «домашня» робота не оплачується і ніде не враховується.

Часто трапляються ситуації, що після декретної відпустки жінки, які працювали раніше на низькооплачуваній роботі, або такій, що вимагала багато часу та зусиль, не повертаються на таке місце, а шукають кращі пропозиції. Так, причини бувають різними, але дуже часто сімейні клопоти, проблеми зі здоров’ям членів сім’ї, догляд за маленькими дітьми стають передумовою  низької заробітної плати жінки. Хоча вони так багато роблять, але ця праця ніде не зареєстрована і не оплачена. Це наче ще одна додаткова робота. Багатьом жінкам у таких ситуаціях насправді дуже важко поєднувати повноцінну роботу в компаніях з 9 до 18 та домашні справи й турботу про дітей. Їм потрібен відпочинок, тому що величезна кількість завдань і справ матиме свої негативні наслідки.

Чи маємо ми справу з дискримінацією жінок у рівні заробітної плати?

Так, вона існує, і це підтверджується багатьма дослідженнями. Проблема, очевидно, дуже глибока і складна, але в окремих випадках вона починається під час співбесіди. Під час розмови роботодавці та рекрутери теоретично не мають права запитувати про плани кандидаток на шлюб чи вагітність, але на практиці такі питання вони задають майже завжди. Деякі роботодавці, побачивши на співбесіді молоду жінку, часто автоматично розуміють, що незабаром вона може звільнитися, завагітніти, вийти заміж. Тому пропонована оплата в цьому випадку може бути нижчою, ніж при найманні для чоловіків; жінка для роботодавця більш «ризикований» працівник.

Буває й так, що роботодавці несвідомо нав’язують менші суми або домовляються так, що жінка отримуватиме меншу зарплату – а це дискримінація. Але ставлення жінок також важливе – вони часто самі знижують свої очікування щодо фінансової винагороди та пропонують суму нижчу, ніж для чоловіка.

Про що говорити жінці на співбесіді?

Говорячи про рівень оплати, варто додати приблизно 15-20 % до суми, яку пропонує роботодавець. Напевно, саме таку зарплату просив чоловік, який був на співбесіді перед вами. Організації неохоче пропонують вищу заробітну плату самостійно, тому добре самому  кандидату продумати цей елемент ще на етапі набору.

Варто розрізняти нескоригований та скоригований розрив в оплаті праці. Так званий нескоригований розрив у зарплатні жінок і чоловіків значною мірою пов’язаний з тим, що обидві групи людей обирають дещо різні види роботи. Жінки частіше надають перевагу професіям догляду, а чоловіки – технічні та управлінські професії. Так, є винятки, і багато жінок досягли великих успіхів у науці чи керівництві, але значна більшість просто воліє виконувати роботу, пов’язану з навчанням та доглядом, а за такі роботи, як відомо, платять менше, ніж, наприклад, , програмування в ІТ-сфері чи керівництві.

Скоригований розрив у заробітній платі використовується для порівняння заробітків людей, які займають подібні посади, з подібним обсягом обов’язків, з однаковою освітою та віком, а різняться лише за статтю. І тут виявляється, що різниця в оплаті праці жінок і чоловіків становить близько 20%.

 «Працююча жінка»

Багато експертів у сфері працевлаштування стверджують, що згідно їх спостережень у жінок є дуже багато розчарувань. Працююча жінка фізично та психологічно перевантажена. Перед нею велика кількість завдань та обов’язків, відповідно, вона майже завжди заклопотана та напружена, аби чогось не забути. Але в її думках є й деякі суперечності. Багато з жінок хотіли б отримати більше допомоги від своїх партнерів, і це зрозуміло, але, з іншого боку, іноді виникає своєрідний «управлінський матріархат». Таке ставлення означає певний «повсякденний героїзм». Жінка хоче одночасно піклуватися і про дім, і про дітей, і про роботу. Таким чином вона себе розумово винагороджує і підвищує самооцінку. Така жінка показує своїй родині, наскільки вона незамінна у всіх сімейних обов’язках, а до свого партнера часто вона ставиться, як до ще однієї дитини. Вона на кожному кроці доводить, що у неї все добре, але при цьому скаржиться скільки всього доводиться робити самостійно.

Звісно, це не означає, що чоловікам потрібно просто це все прийняти. Навпаки – вони повинні подбати про підтримку свого партнера, забезпечити рівний розподіл обов’язків, займатися вихованням дітей. Такий уклад буде добрий для всіх – це позитивно вплине на стосунки і з дитиною, і з партнером.

Багато жінок, стаючи мамами, помічають, наскільки змінилося їхнє життя, що постійно треба «жонглювати» з пріоритетами. Навіть у партнерських стосунках, де він і вона заробляють більш-менш однаково, коли з’являється дитина, часто жінка активізує сімейне життя, а чоловік – власне професійне. Вона доглядає за будинком і дитиною, а він більше працює, щоб забезпечити сім'ї кращий матеріальний статус. Коли жінка хоче повернутися на роботу після відпустки по вагітності та пологах, виникає необхідність, щоб чоловік взяв на себе частину домашніх справ. Це дасть можливість зберегти певний баланс. Інакше ж така «мати-трудівниця» потрапляє у вир тисячі обов’язків і працює фактично на двох роботах, що в перспективі дуже погано.

Що має статися, щоб жінкам на ринку праці стало краще?

У першу чергу, має бути лад у стосунках між чоловіком та жінкою, в них повинні панувати взаєморозуміння, повага та підтримка. Тільки це дуже важко регулювати. Не може якийсь експерт чи спеціаліст прийти до вас додому і сказати: «живіть ось за такою схемою, як ми це довели в нашій книзі». Побутове сімейне життя – це дуже чутлива сфера, вона визначається особливостями характеру, культури, традицій та звичок обох людей. Так, загальних принципів потрібно дотримуватися, але єдиного вірного рецепту вдалого життя не існує.

Далі потрібні системні рішення: інституційно-правові. Це має бути система з можливостями та різноманітністю. Йдеться не про те, що робити, а чого не можна, а про надання різних варіантів рівності, створення альтернатив, які розвантажать жінок, заберуть частину домашніх справ та згладять поєднання роботи та сімейного життя. Тому повинні бути доступні та хороші ясла, садочки, різноманітні заняття для дітей. Не менш важливий доступ до них й розташування, щоб не доводилося їхати 40 хвилин до дитячого садка.

З іншого боку, важливо залучати чоловіків до домашніх справ та турботи про дітей. Стереотипні погляди, що усе це суто жіноча робота давно вже не актуальні. Наприклад, у скандинавських країнах батько зобов’язаний перебувати певну кількість днів у декретній відпустці по догляду за дитиною. Якщо ж він відмовляється, родина втрачає усі виплати для дитини, а якщо відпустку чоловік й жінка поділять порівну, то отримають додаткові гроші. Коли чоловіки також присвячуватимуть себе турботі про дітей і про дім, ознака дискримінації в оплаті праці жінок буде зменшуватися, або й зникне взагалі.