Не бійтеся криз та вчіться перетворювати погані думки на хороші

Слово «криза» викликає різноманітні реакції – одні відчувають тривогу та страх, інші – мобілізуються та надихаються на дії. А є ті, хто спочатку намагається боротися, з підвищеною активністю подавити кризу, а коли це не вдається – переживає тривогу.

Що ж саме змушує кожного з нас відчувати конкретну емоцію у певній ситуації? Чому всі так по-різному реагують на одну й ту ж саму подію?

У більшості люди керуються відчуттями, емоціями. Вони є реакцією організму на те, що ми думаємо про ту чи іншу ситуацію. По-перше, ми самі надаємо цьому значення, створюємо у своєму розумі образ. Тіло реагує на цей образ і викликає відповідну для нього емоцію - гальмування або рух. Емоції впливають на поведінку та вчинки, на стосунки з іншими, і це визначає ефект, який вони дають.

Наприклад, у системі продавець-покупець ми спочатку будуємо відносини, а лише потім ведемо бізнес. Клієнт спочатку купує нас, а не те, що ми маємо продати. Якщо людина йде на зустріч з думкою, що все одно нічого не вийде, наче програмує себе на збій, тоді весь організм буде намагатися виконати цю настанову. Таке ставлення не викличе довіри клієнта, його інтерес до вас буде втрачено.

Саме тому ми повинні подбати про те, щоб викликати емоції, які будуть нас мотивувати до дії, заохочувати, допомагати.

Але що є початковим: думка чи емоція? Мозок людини складається, кажучи просто, з трьох шарів: первинного, проміжного і зовнішнього. У первинній частині виникають автоматичні реакції, неконтрольовані нами, викликані несподіваною ситуацією. Припустимо, ви працюєте над чимось дуже зосереджено, і раптом хтось забігає до вашої кімнати і хоче, щоб ви дуже швидко щось зробили для нього. Відмовляти не можна, адже це важлива людина. Увесь ваш фокус миттєво розвіюється, а ваш детально розроблений план дій руйнується. Саме тоді спрацьовує механізм під назвою «загроза», ви реагуєте на цю ситуацію роздратуванням, нервозністю. За цю реакцію відповідає частина мозку, яка називається «мигдалиною», яка викликає захисні реакції, такі як втеча, бій або нерухомість.

Інша структура мозку, гіпокамп, запам’ятовує цю закономірність. Тому з часом, коли станеться подібна ситуація, ви так само відреагуєте, викличете ті ж емоції. Це діє й у разі травми. Тоді емоція йде першою ніж думка, і реакція знаходиться поза нашим раціональним контролем.

З іншого боку, ми можемо керувати всіма емоціями, які виникають із наших думок (коли думка перша). Йдеться про керування образами у нашій голові. Якщо я вважаю, що криза – це загроза, втрата, зниження доходів, труднощі, гірші умови, то я буду викликати емоції відповідно до цього образу, тобто гальмування. І якщо я активую прихильність і цікавість до завдання, яке мені належить виконати, я відкриюся йому – тоді я буду під впливом рушійних емоцій. Для мозку не важливо, звідки береться образ в голові, але саме він викликає відповідні емоції.

Припустимо, ви хочете змінити професійне життя, але щось заважає: важкі часи, конкуренція велика тощо. Чи варто змінити своє мислення, навантажити мозок іншими образами ? Так, якнайшвидше позбудьтеся гальмівного мислення. Відкрийте для себе те, що буде стимулювати зміни, а не гальмувати їх. Поверніться до джерела формування змін, усвідомте і пригадайте ті хороші емоції, які супроводжували народження цієї ідеї, культивуйте їх у своїй голові. Повертайте приємні спогади, ситуації, образи, уявіть, як чудово будете себе почувати, коли відбудуться зміни.

Наприклад, ідучи до нового клієнта, ви розумієте, що торік у вас було набагато більше реалізовано проєктів, ніж у цьому, адже зараз криза. Тоді в голові виникає думка: «Ой, це погано!», що викличе страх. І з такими думками треба боротися!

Ви повинні навчитися перетворювати погані думки на хороші. Запитайте себе: «Про яке майбутнє я мрію?». Відповідь завжди буде у позитивному керунку, правда? Далі задумайтеся, як ви повинні думати про себе, аби викликати приємні емоції, які дозволять вам отримати те, що ви хочете? Далі працюємо над всім необхідним для досягнення цієї мети. Але перший крок до управління своїми емоціями — це усвідомити їх, визнати, що вони у вас є, і назвати їх.

У ділових стосунках керівники часто скептично ставляться  до теми з емоціями, адже їх ніяк не можна виміряти, порахувати чи стандартизувати. Для них очевидніше буде зосередитися на цифрах, продажах, на тому, на що ми маємо вплив. Вони не хочуть говорити про емоції, а лише працюють на результат, ніби не хочуть мати справу з цією м’якою сферою людської діяльності. Також мало хто бажає розбиратися з тим, що слово «криза»  викликає у людей перш за все страх.

Насправді кожен працівник повинен зрозуміти, що емоціями можна, навіть потрібно керувати.  Ми не можемо дивитися на дві речі одночасно. Якщо ми зосередимо свою увагу на кризі, кінцева ціль уже зникає з нашого поля зору. Якщо ж ми дивимося на ціль, то не важливо, з якою перешкодою зустрінемося, ми її долаємо та рухаємося далі. А це означає, що ми постійно викликаємо у себе емоції, які наближають нас до мети, роблять її ще важливішою для нас.

Так, перешкоди завжди є, але вони стають лише додатковим підкріпленням. Долаючи їх, у нас з’являється досвід, ми стаємо сильнішими, вчимося, як впоратися з іншими подібними бар'єрами.