Брехня: чому люди говорять неправду?
Неправдива інформація, на жаль, є частим варіантом для спілкування для багатьох людей. Але не всі здогадуються, що обман є серйозною перешкодою для нашого іміджу та становища. Чим більше ми брешемо, тим швидше будемо залежними від обману, адже брехня завжди породжує брехню.
Види обману
Дуже часто людина, яка полюбляє уникати правди, в результаті сама заплутується у своїх висловлюваннях, і уже не знає, де вигадки, а де правда. Які є види обману та чому люди брешуть?
Як показали соціологічні опитування, сучасні люди схильні вважати брехню важливим елементом природного спілкування. Шахрайство в розмові стало не тільки поширеним, а й суспільно прийнятним. Вважається, що понад 60% усіх розмов містять брехню, а людина обманює в середньому більш як 13 разів на тиждень. Звичайно, є різні форми брехні, і люди виправдовуються, що не вся вона така погана.
Психологи виділяють такі форми брехні:
приховування – уникнення правдивої інформації;
фальсифікація - подання неправдивих, сфабрикованих даних як правдивого факту;
хибна атрибуція - зізнання в переживанні певної емоції, але хибне визначення її причини;
фальшива правдивість - розкриття істини, але з великим перебільшенням, або настільки жартівливим, що співрозмовник не дізнається, що його обманюють;
напівправда - повідомлення лише частини вірної інформації, щоб відвернути увагу від того, що приховується;
обман помилкового висновку - донесення правди, але в такий спосіб, що у результаті інформація виявляється абсолютно про щось інше, ніж потрібно.
Причини брехні
Чому люди обманюють? Причин може бути дуже багато. Ми брешемо в першу чергу про себе. Основними мотивами брехні найчастіше є захист або підвищення самооцінки. Ми також кажемо неправду, тому що хочемо уникнути конфлікту. Брешемо, дотримуючись правил ввічливості та намагаючись зберегти позитивну думу про себе, щоб захистити себе. Ми обманюємо через незрілість, тому що боїмося наслідків власної поведінки. Брешемо з матеріалістичних міркувань, коли прагнемо влади, визнання та авторитету, щоб маніпулювати іншими, змушуючи їх відчувати провину або викликати певні емоції (наприклад, страх, тривогу, когнітивний дисонанс).
По суті, брехати можна двома різними способами:
приховуючи – людина утримується від надання будь-якої інформації та фактично не говорить нічого неправдивого;
фальсифікуючи - співрозмовник не тільки приховує вірну інформацію, але видає обман за правду.
Іноді, щоб брехня вдалася, необхідно поєднувати приховування й фальсифікацію. Приховування є легшим ніж фальсифікація – не треба нічого вигадувати, просто промовчати. Навіть не маючи заздалегідь підготовленого плану, ви не ризикуєте бути викритим у брехні. Однак брехун втрачає вибір між приховуванням та фальсифікацією в той момент, коли його провокують відповісти.
Тоді треба фабрикувати факти, вигадувати хибну версію подій. Іноді такі люди самі губляться у своїх висловлюваннях, що часто призводить до випадкового виявлення правди – можна «проговоритися», або у вас будуть фізіологічні прояви обману (пришвидшення пульсу, почервоніння обличчя, уникнення зорового контакту).
Мотиви брехні
Ми брешемо задля помсти, реваншу, просто за звичкою, тому що інші брешуть. Психологи розрізняють багато видів брехні через їх мотиви та наміри не казати правду.
Види брехні:
спонтанна - ми усвідомлюємо її лише після того, як скажемо. Часто це твердження про самопочуття, незначні перебільшення та «невинна» брехня, яка з’являється інстинктивно. Вона виникає через бажання привернути увагу (своєрідна стратегія самопрезентації), відповідність правилам ввічливості (наприклад, ми не можемо відмовити, навіть якщо пропозиція нас не влаштовує), нормативно-інформаційний конформізм. Ми брешемо, коли ми здивовані, не готові до певної ситуації та не маємо чіткого плану донесення правди, коли хочемо уникнути покарання або відкласти його;
альтруїстична – це обман заради чужого добра. Наприклад, лікар не повністю повідомляє важкохворому справжній діагноз. У такій ситуації він балансує на тонкій межі: адже важко зрозуміти, де починається здорова сторона брехні й де закінчується патологічна сторона? До цього виду обману також відносять жартівливі ситуації, щоб розвеселити друга чи знайомого, наприклад, на 1 квітня;
егоїстична - це умисний обман для покращення думки оточення про себе. Бажання здаватися кращими, ніж ми є, штовхає нас до брехні. Ми наче розфарбовуємо реальність, показуємо себе в кращому світлі, щоб уникнути несхвалення та критики;
маніпулятивна – полягає на вимогах та фантазуванні. Підроблюючи факти, людина прагне отримати певну вигоду від інших. Наприклад, ви обманюєте заради вимагання матеріальних благ, грошей, престижу, визнання, влади, бажання контролювати життя інших. Маніпулятивна брехня у стосунках передбачає відчуття провини або співчуття, щоб вплинути на дії подружжя, дітей тощо;
деструктивна - завдає болю та шкоди іншим. Використовується задля помсти, ревнощів, псування чиєїсь репутації.
Люди брешуть і через свої мрії, бажання, таємниці. Іноді здається, що уникнути обману нереально. Однак варто знати, що навмисна фальсифікація може призвести до втрати довіри. Ви не можете побудувати, наприклад, тривалі стосунки на брехні. Є гарна приказка на цю тему: «З брехнею можна далеко зайти, але, на жаль, назад уже не повернутися».
