5 запитань про особистісний розвиток
Особистісний розвиток можна порівняти з мандрівкою, в якій у нас є квиток лише в один кінець. Ми не знаємо, куди вона приведе і коли закінчиться. Тому перш ніж задуматися про таку «подорож», важливо задати собі кілька основних питань. Чи готовий я до змін? Чому я хочу розвиватися? Чи зможу я піднятися після можливої невдачі?
Чи кожен може розвиватися?
Розвиток власної особистості може бути ненавмисним або навмисним. У першому випадку це природний процес, в якому ми беремо участь з дитинства. Кожен день ми отримуємо новий досвід, і хоча цього не помічаємо, він розвиває нас і формує нашу особистість. Ненавмисний розвиток часто порівнюють з поляною, яка росте природним шляхом, без стороннього втручання. Навмисний розвиток починається тоді, коли ми приймаємо рішення та робимо певний життєвий вибір, прагнемо скерувати життя у те чи інше русло чи досягти визначеної мети. Це може бути як розвиток конкретних навичок (наприклад, управління часом, постановка та досягнення цілей), так і робота над собою. Остання базується на цінностях і пошуку справжнього «я», її мета – повна внутрішня інтеграція. Тут мотивацією є не тільки бажання розширити життєвий досвід, а й бажання більш усвідомлено переживати реальність.
Особистий розвиток: чи це взагалі працює?
Хтось скаже – для чого це мені?, пояснюючи таку позицію прикладами людей, які починають працювати над собою, але бажаного результату не отримують та згодом відмовляються від цього. Інші ж, навпаки, послідовно працюють над собою, вдосконалюються, вчаться, з невдач роблять висновки, але і далі йдуть до своєї цілі.
Звідки така різниця у діях людей? Пояснення спробуємо знайти в дослідницькій роботі психолога Керол С. Двек, професорки Стенфордського університету. Понад 40 років вона вивчала психологічні механізми, які змушують одних учнів приймати виклики, а інших, попри подібний рівень інтелекту, уникати їх. Результати дослідження показали, що студенти інтерпретували інтелект двояко. Серед людей, які уникали труднощів, була думка, що це вроджена, незмінна риса, яку неможливо контролювати. Друга група студентів, готових до труднощів, вважала, що інтелект – це пластична риса, яку завдяки зусиллям і вихованню можна розвинути.
Подібні приховані переконання за визначенням професорки Двек, можуть функціонувати в сфері особистісного розвитку. Якщо ми переконані, що наше життя визначається генами чи дитинством, а праця над собою нічого не дасть, є велика ймовірність, що особистий розвиток справді не принесе жодної користі. Тож погляньмо на свої особисті переконання: чи не будуть вони для нас перешкодою?
Що для мене важливо?
Розвиток означає зміни. Це процес. Важкий, вимогливий, після якого ми можемо стати іншими людьми. На початку такої роботи варто запитати себе: яких цінностей ми дотримуємося у своєму житті? Якщо ми живемо відповідно до власних переконань – про що свідчать не слова, а передусім дії – то ми будуємо свій позитивний соціальний капітал: високу самооцінку, впевненість у собі, самокерування. Труднощі в процесі особистісного розвитку можуть виникнути, коли ми намагаємося поєднати цінності, які суперечливі між собою, наприклад, ви не можете одночасно захищати себе та бути відкритим до змін.
Розчарування, відсутність бажання діяти та вигорання часто виникають через те, що ми не слідуємо цінностям, які дійсно важливі для нас. Тому роботу над особистісним розвитком слід починати з перегляду власних переконань, якими ми дійсно хочемо керуватися, а не які нав’язані нам ззовні або неактуальні в нинішній ситуації.
Чи можу я забезпечити собі підтримку?
Процес особистісного розвитку – це не тільки позитивні емоції, що супроводжують досягнення цілей. Іноді трапляються ситуації, коли зусилля марні та неефективні. У результаті виникає стрес, розчарування й жаль. Варто заздалегідь подумати, чи готові ми протистояти важким емоціям і чи зможемо знайти підтримку в собі? Слід пам’ятати, що будь-яка діяльність – незалежно від того, досягаємо ми в ній майстерності чи ні – формує наш соціальний капітал. Це дозволяє легше справлятися з труднощами й слабкостями, відновлюватися після невдач. Також варто знати, що розум постійно піддається когнітивним викривленням. Тому ми маємо схильність до чорно-білого тлумачення реальності та перебільшення невдач. Звідси лише крок до відмови продовжувати працювати над своїм розвитком.
Чому я хочу розвиватися?
Це питання найголовніше. Може виникнути ситуація, що ми поринемо у вир особистого розвитку, намагаючись таким чином втекти від себе й своїх проблем. Тоді з’явиться проблема, окреслена вище — ми почнемо слідувати цінностям, які не характерні нашій ідентичності, а нав’язані. Цього допустити не можна.
