Ким ви себе бачите за кілька років?

Це запитання - одне з найпопулярніших із серії “незручних”, яке так полюбляють ставити рекрутери під час співбесіди. Зазвичай претенденти, почувши його, замислюються і відповідають щось невизначено-неконкретне на кшталт: “ Я ще не думав про це”, “Я себе через рік насилу уявляю, що вже говорити про те, ким я буду через п’ять років”, і тому подібне. Але такі відповіді не додають шансів кандидатам.

Такого типу питання є важливою складовою мотиваційної частини інтерв’ю. Ставлячи його, працедавець з’ясовує, наскільки довгострокові цілі кандидата відповідають тим можливостям, які він зможе йому запропонувати. Адже зараз більшість компаній зацікавлені в тому, щоб брати фахівця на довгий термін, вони вкладають ресурси в навчання і розвиток своїх співробітників, тому їм важливо, щоб і сама людина готова була працювати в компанії максимально довго. Саме через це слід відповідати на таке питання відверто - навряд чи ви самі зацікавлені працювати в компанії, яка не відповідає вашим очікуванням.

Також це питання ставиться для того, щоб оцінити рівень професійних  амбіцій претендента. Проте помилково думати, що усі керівники хочуть почути, що кандидат готовий підвищувати свою кваліфікацію, працювати максимально результативно і постійно самовдосконалюватися.

Не завжди висока амбіційність є плюсом. Наприклад, якщо в компанії реально немає особливих перспектив кар’єрного зростання, а на співбесіді претендент розповідає про свої плани в майбутньому зайняти керівну позицію, то шансів отримати цю роботу у нього небагато. Швидше віддадуть перевагу скромнішому претенденту, який в найближчі кілька років не планує серйозних кар’єрних стрибків і готовий попрацювати рядовим співробітником. Але зовсім інакше сприйматимуться відповіді людини, яка претендує на управлінську посаду і від зусиль якої залежить зростання показників компанії. В цьому випадку кандидат з високим рівнем аміційності та цілеспрямованості буде привабливішим, оскільки просування кар’єрними східцями гарно мотивуватиме його до ефективної роботи.

Є ще одна причина поставити питання про те, як  бачить себе кандидат у майбутньому ( особливо якщо він претендує на керівну посаду). Це можливість оцінити вміння планувати свій професійний розвиток, а також зрозуміти систему цінностей людини, адекватність її бачення своїх перспектив саме у цій компанії. Це не означає, що єдино правильною відповіддю буде бажання працювати усі ці роки на благо компанії. Швидше навпаки, важливо підкреслити ту роль, яку робота на цій посаді відіграватиме для вашого подальшого розвитку. Не слід, відповідаючи на це питання, говорити про кар’єрне зростання як про збільшення матеріального добробуту. На перше місце ставляться професійні досягнення і підвищення кваліфікації.

Також врахуйте, що будь-який працедавець розраховує, що, прийшовши в компанію на певну позицію, співробітник готовий працювати в ній 1-2 роки, а вже тоді заводитиме розмову про подальше зростання. Тому краще із самого початку дати зрозуміти працедавцеві, що ви підходите до цього питання гнучко і готові при необхідності адаптуватися до обставин.

Усі експерти в один голос рекомендують не вдаватися до подробиць особистих планів при відповіді на це питання.

Наприклад, якщо ви хочете через п’ять років відкрити свій бізнес, краще про це не говорити - працедавця може збентежити той факт, що, набравшись досвіду і опанувавши певні технології в компанії, ви зможете в подальшому застосувати їх у власному бізнесі. Отже уникайте відповідей типу : “Я планую набратися досвіду, щоб влаштуватися потім на більш високооплачувану посаду”, “Через три роки я бачу себе директором власної компанії, оскільки мені набридло працювати на когось» і т.п.