КЗпП України 2020

(зі змінами та доповненнями, останні з яких внесені законами України
від 4 березня 2020 року № 524-IX
від 17 березня 2020 року № 530-IX
від 30 березня 2020 року № 540-IX)
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Глава I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кодексу законів про працю України

Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудової дисциплiни i поступовому перетворенню працi на благо суспiльства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рiвень умов працi, всемiрну охорону трудових прав працiвникiв.

Стаття 2. Основні трудові права працівників

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, - включаючи право на вiльний вибiр професiї, роду занять i роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятостi населення, сприяє працевлаштуванню, пiдготовцi i пiдвищенню трудової квалiфiкацiї, а при необхiдностi забезпечує перепiдготовку осiб, вивiльнюваних у результатi переходу на ринкову економiку.

Працiвники реалiзують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою. Працiвники мають право на вiдпочинок вiдповiдно до законiв про обмеження робочого дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'єднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових конфлiктiв (спорiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприємством, установою, органiзацiєю, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повної або часткової втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваної роботи або займаної посади, крiм випадкiв, передбачених законодавством, та iншi права, встановленi законодавством.

Стаття 2¹. Рiвнiсть трудових прав громадян України
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання

Стаття 3. Регулювання трудових вiдносин

Законодавство про працю регулює трудовi вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.

Особливостi працi членiв кооперативiв та їх об'єднань, колективних сiльськогосподарських пiдприємств, фермерських господарств, працiвникiв пiдприємств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантiї щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Стаття 4. Законодавство про працю
Законодавство про працю складається з Кодексу законiв про працю України та iнших актiв законодавства України, прийнятих вiдповiдно до нього.

Стаття 5. Виключена.

Стаття 5¹. Гарантiї забезпечення права громадян на працю
Держава гарантує працездатним громадянам, якi постiйно проживають на територiї України:
- вiльний вибiр виду дiяльностi;
- безплатне сприяння державними службами зайнятостi у пiдборi пiдходящої роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до покликання, здiбностей, професiйної пiдготовки, освiти, з урахуванням суспiльних потреб;
- надання пiдприємствами, установами, органiзацiями вiдповiдно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професiйних навчально-виховних закладiв;
- безплатне навчання безробiтних нових професiй, перепiдготовку в навчальних закладах або у системi державної служби зайнятостi з виплатою стипендiї;
- компенсацiю вiдповiдно до законодавства матерiальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в iншу мiсцевiсть;
- правовий захист вiд необгрунтованої вiдмови у прийняттi на роботу i незаконного звiльнення, а також сприяння у збереженнi роботи.

Стаття 6. Виключена.

Стаття 7. Особливостi регулювання працi деяких категорiй працiвникiв
Особливостi регулювання працi осiб, якi працюють у районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я, тимчасових i сезонних працiвникiв, а також працiвникiв, якi працюють у фiзичних осiб за трудовими договорами, додатковi (крiм передбачених у статтях 37 i 41 цього Кодексу) пiдстави для припинення трудового договору деяких категорiй працiвникiв за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та iн.) встановлюються законодавством.

Стаття 8. Регулювання трудових вiдносин громадян, якi працюють за межами своїх держав
Трудовi вiдносини громадян України, якi працюють за її межами, а також трудовi вiдносини iноземних громадян, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях України, регулюються відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

Стаття 8¹. Спiввiдношення мiжнародних договорiв про працю i законодавства України
Якщо мiжнародним договором або мiжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено iншi правила, нiж тi, що їх мiстить законодавство України про працю, то застосовуються правила мiжнародного договору або мiжнародної угоди.

Стаття 9. Недiйснiсть умов договорiв про працю, якi погiршують становище працiвникiв
Умови договорiв про працю, якi погiршують становище працiвникiв порiвняно з законодавством України про працю, є недiйсними.

Стаття 9¹. Додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги

Пiдприємства, установи, органiзацiї в межах своїх повноважень i за рахунок власних коштiв можуть встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.

Пiдприємство може матерiально заохочувати працiвникiв медичних, дитячих, культурно-освiтнiх, учбових i спортивних закладiв, органiзацiй громадського харчування i органiзацiй, що обслуговують трудовий колектив i не входять до його складу.

Глава II КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

Стаття 10. Колективний договiр
Колективний договiр укладається на основi чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин i узгодження iнтересiв трудящих, власникiв та уповноважених ними органiв.

Стаття 11. Сфера укладення колективних договорiв

Колективний договiр укладається на пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форм власностi i господарювання, якi використовують найману працю i мають права юридичної особи.

Колективний договiр може укладатися в структурних пiдроздiлах пiдприємства, установи, органiзацiї в межах компетенцiї цих пiдроздiлiв.

Стаття 12. Сторони колективного договору

Колективний договiр укладається мiж власником або уповноваженим ним органом (особою), з однiєї сторони, i первинними профспiлковими органiзацiями, якi дiють вiдповiдно до своїх статутiв, а у разi їх вiдсутностi - представниками, вiльно обраними на загальних зборах найманих працiвникiв або уповноважених ними органiв, з другої сторони.

Якщо на пiдприємствi, в установi, органiзацiї створено кiлька первинних профспiлкових органiзацiй, вони повиннi на засадах пропорцiйного представництва (згiдно з кiлькiстю членiв кожної профспiлкової органiзацiї) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разi кожна первинна профспiлкова органiзацiя має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та вiдповiдальностi за їх невиконання. Первинна профспiлкова органiзацiя, що вiдмовилася вiд участi в об'єднаному представницькому органi, позбавляється права представляти iнтереси працiвникiв при пiдписаннi колективного договору.

Стаття 13. Змiст колективного договору

Змiст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенцiї.

У колективному договорi встановлюються взаємнi зобов'язання сторiн щодо регулювання виробничих, трудових, соцiально-економiчних вiдносин, зокрема:

• змiни в органiзацiї виробництва i працi;
• забезпечення продуктивної зайнятостi;
• нормування i оплати працi, встановлення форм, системи, розмiрiв заробiтної плати та iнших видiв трудових виплат (доплат, надбавок, премiй та iн.);
• встановлення гарантiй, компенсацiй, пiльг;
• участi трудового колективу у формуваннi, розподiлi i використаннi прибутку пiдприємства, установи, органiзацiї (якщо це передбачено статутом);
• режиму роботи, тривалостi робочого часу i вiдпочинку;
• умов i охорони працi;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, органiзацiї оздоровлення i вiдпочинку працiвникiв;
• гарантiй дiяльностi профспiлкової чи iнших представницьких органiзацiй трудящих;
• умов регулювання фондiв оплати працi та встановлення мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень в оплатi працi.
• забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Колективний договiр може передбачати додатковi порiвняно з чинним законодавством i угодами гарантiї, соцiально-побутовi пiльги.

Стаття 14. Колективнi переговори, розробка i укладення колективного договору, вiдповiдальнiсть за його виконання

Укладенню колективного договору передують колективнi переговори.

Строки, порядок ведення переговорiв, вирiшення розбiжностей, що виникають пiд час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змiн i доповнень до колективного договору, вiдповiдальнiсть за його виконання регулюються Законом України "Про колективнi договори i угоди".

Стаття 15. Реєстрацiя колективного договору

Колективнi договори пiдлягають повiдомнiй реєстрацiї місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Порядок реєстрацiї колективних договорiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 16. Недiйснiсть умов колективного договору
Умови колективного договору, що погiршують порiвняно з чинним законодавством i угодами становище працiвникiв, є недiйсними.

Стаття 17. Строк чинностi колективного договору

Колективний договiр набирає чинностi з дня його пiдписання представниками сторiн або з дня, зазначеного у ньому.

Пiсля закiнчення строку чинностi колективний договiр продовжує дiяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо iнше не передбачено договором.

Колективний договiр зберiгає чиннiсть у разi змiни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, вiд iменi якого укладено цей договiр.

У разi реорганiзацiї пiдприємства, установи, органiзацiї колективний договiр зберiгає чиннiсть протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторiн.

У разi змiни власника чиннiсть колективного договору зберiгається протягом строку його дiї, але не бiльше одного року. У цей перiод сторони повиннi розпочати переговори про укладення нового чи змiну або доповнення чинного колективного договору.

У разi лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї колективний договiр дiє протягом усього строку проведення лiквiдацiї.

На новоствореному пiдприємствi, в установi, органiзацiї колективний договiр укладається за iнiцiативою однiєї iз сторiн у тримiсячний строк пiсля реєстрацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо законодавством передбачено реєстрацiю, або пiсля рiшення про заснування пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо не передбачено їх реєстрацiю.

Стаття 18. Поширення колективного договору на всiх працiвникiв
Положення колективного договору поширюються на всiх працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї незалежно вiд того, чи є вони членами професiйної спiлки, i є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так i для працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї.

Стаття 19. Контроль за виконанням колективного договору

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, якi його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.

Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспiлки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особi) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разi вiдмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспiлки мають право оскаржити неправомiрнi дiї або бездiяльнiсть посадових осiб до суду.

Стаття 20. Звiти про виконання колективного договору
Сторони, якi пiдписали колективний договiр, щорiчно в строки, передбаченi колективним договором, звiтують про його виконання.

Глава III ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

Стаття 21. Трудовий договiр

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Стаття 22. Гарантiї при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору

Забороняється необгрунтована вiдмова у прийняттi на роботу.

Вiдповiдно до Конституцiї України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'єднаннi громадян, роду i характеру занять, мiсця проживання не допускається.

Вимоги щодо вiку, рiвня освiти, стану здоров'я працiвника можуть встановлюватись законодавством України.

Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договiр може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторiн;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договiр укладається у випадках, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або iнтересiв працiвника та в iнших випадках, передбачених законодавчими актами.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при органiзованому наборi працiвникiв;
2) при укладеннi трудового договору про роботу в районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладеннi контракту;
4) у випадках, коли працiвник наполягає на укладеннi трудового договору у письмовiй формi;
5) при укладеннi трудового договору з неповнолiтнiм (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладеннi трудового договору з фiзичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу;
7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.

При укладеннi трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освiту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю), про стан здоров'я та iншi документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особi, запрошенiй на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї за погодженням мiж керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй, не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Стаття 24¹. Виключена

Стаття 25. Заборона вимагати при укладеннi трудового договору деякi вiдомостi та документи
При укладеннi трудового договору забороняється вимагати вiд осiб, якi поступають на роботу, вiдомостi про їх партiйну i нацiональну приналежнiсть, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Стаття 25¹. Обмеження спiльної роботи родичiв на пiдприємствi, в установi, органiзацiї

Власник вправi запроваджувати обмеження щодо спiльної роботи на одному i тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї осiб, якi є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, дiти, а також батьки, брати, сестри i дiти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язкiв вони безпосередньо пiдпорядкованi або пiдконтрольнi один одному.

На пiдприємствах, в установах, органiзацiях державної форми власностi порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

Стаття 26. Випробування при прийняттi на роботу

При укладеннi трудового договору може бути обумовлене угодою сторiн випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказi (розпорядженнi) про прийняття на роботу.

В перiод випробування на працiвникiв поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийняттi на роботу: осiб, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв; молодих робiтникiв пiсля закiнчення професiйних навчально-виховних закладiв; молодих спецiалiстiв пiсля закiнчення вищих навчальних закладiв; осiб, звiльнених у запас з вiйськової чи альтернативної (невiйськової) служби; iнвалiдiв, направлених на роботу вiдповiдно до рекомендацiї медико-соцiальної експертизи осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийняттi на роботу в iншу мiсцевiсть i при переведеннi на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, а також в iнших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Стаття 27. Строк випробування при прийняттi на роботу

Строк випробування при прийняттi на роботу, якщо iнше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох мiсяцiв, а в окремих випадках, за погодженням з вiдповiдним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести мiсяцiв.

Строк випробування при прийняттi на роботу робiтникiв не може перевищувати одного мiсяця.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Стаття 28. Результати випробування при прийняттi на роботу

Коли строк випробування закiнчився, а працiвник продовжує працювати, то вiн вважається таким, що витримав випробування, i наступне розiрвання трудового договору допускається лише на загальних пiдставах.

У разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.

Стаття 29. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу проiнструктувати працiвника i визначити йому робоче мiсце

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працiвниковi його права i обов'язки та проiнформувати пiд розписку про умови працi, наявнiсть на робочому мiсцi, де вiн буде працювати, небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв, якi ще не усунуто, та можливi наслiдки їх впливу на здоров'я, його права на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до чинного законодавства i колективного договору;
2) ознайомити працiвника з правилами внутрiшнього трудового розпорядку та колективним договором;
3) визначити працiвниковi робоче мiсце, забезпечити його необхiдними для роботи засобами;
4) проiнструктувати працiвника з технiки безпеки, виробничої санiтарiї, гiгiєни працi i протипожежної охорони.

Стаття 30. Обов'язок працiвника особисто виконувати доручену йому роботу
Працiвник повинен виконувати доручену йому роботу особисто i не має права передоручати її виконання iншiй особi, за винятком випадкiв, передбачених законодавством.

Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором
Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Стаття 32. Переведення на iншу роботу. Змiна iстотних умов працi

Переведення на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї, а також переведення на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або в iншу мiсцевiсть, хоча б разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, допускається тiльки за згодою працiвника, за винятком випадкiв, передбачених у статтi 33 цього Кодексу та в iнших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на iншу роботу i не потребує згоди працiвника перемiщення його на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї на iнше робоче мiсце, в iнший структурний пiдроздiл у тiй же мiсцевостi, доручення роботи на iншому механiзмi або агрегатi у межах спецiальностi, квалiфiкацiї чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права перемiщати працiвника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi допускається змiна iстотних умов працi при продовженнi роботи за тiєю ж спецiальнiстю, квалiфiкацiєю чи посадою. Про змiну iстотних умов працi - систем та розмiрiв оплати працi, пiльг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, сумiщення професiй, змiну розрядiв i найменування посад та iнших - працiвник повинен бути повiдомлений не пiзнiше нiж за два мiсяцi.

Якщо колишнi iстотнi умови працi не може бути збережено, а працiвник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договiр припиняється за пунктом 6 статтi 36 цього Кодексу.

Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу. Викривачі корупції користуються також іншими правами та гарантіями захисту, встановленими Законом України "Про запобігання корупції".

Стаття 33. Тимчасове переведення працiвника на iншу роботу, не обумовлену трудовим договором

Тимчасове переведення працiвника на iншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працiвника строком до одного мiсяця на iншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працiвниковi за станом здоров'я, лише для вiдвернення або лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, виробничих аварiй, а також iнших обставин, якi ставлять або можуть поставити пiд загрозу життя чи нормальнi життєвi умови людей, з оплатою працi за виконану роботу, але не нижчою, нiж середнiй заробiток за попередньою роботою.

У випадках, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, забороняється тимчасове переведення на iншу роботу вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дитину-iнвалiда або дитину вiком до шести рокiв, а також осiб вiком до вiсiмнадцяти рокiв без їх згоди.

Стаття 34. Тимчасове переведення на iншу роботу в разi простою

Простiй - це зупинення роботи, викликане вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, необхiдних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами.

У разi простою працiвники можуть бути переведенi за їх згодою з урахуванням спецiальностi i квалiфiкацiї на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї на весь час простою або на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, але в тiй самiй мiсцевостi на строк до одного мiсяця.

Стаття 35. Виключена

Стаття 36. Пiдстави припинення трудового договору

Пiдставами припинення трудового договору є:

1) угода сторiн;
2) закiнчення строку (пункти 2 i 3 статтi 23), крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично тривають i жодна з сторiн не поставила вимогу про їх припинення;
3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу";
4) розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39), з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу (статтi 40, 41) або на вимогу профспiлкового чи iншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);
5) переведення працiвника, за його згодою, на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або перехiд на виборну посаду;
6) вiдмова працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, а також вiдмова вiд продовження роботи у зв'язку iз змiною iстотних умов працi;
7) набрання законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або до iншого покарання, яке виключає можливiсть продовження даної роботи;
7¹) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
7²) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";
7³) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;
8) пiдстави, передбаченi контрактом;
9) підстави, передбачені іншими законами.

У випадках, передбачених пунктами 7, 7¹ і 7³ частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7², особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Змiна пiдпорядкованостi пiдприємства, установи, органiзацiї не припиняє дiї трудового договору.

У разi змiни власника пiдприємства, а також у разi його реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, видiлення, перетворення) дiя трудового договору працiвника продовжується. Припинення трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв (пункт 1 частини першої статтi 40).

Стаття 37. Припинення трудового договору з працiвником, направленим за постановою суду на примусове лiкування
Статтю 37 виключено на підставі Закону N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009

Стаття 38. Розiрвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з iнiцiативи працiвника

Працiвник має право розiрвати трудовий договiр, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижнi. У разi, коли заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовжувати роботу (переїзд на нове мiсце проживання; переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть; вступ до навчального закладу; неможливiсть проживання у данiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком; вагiтнiсть; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирiчного вiку або дитиною-iнвалiдом; догляд за хворим членом сiм'ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи; вихiд на пенсiю; прийняття на роботу за конкурсом, а також з iнших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник.

Якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження про звiльнення не залишив роботи i не вимагає розiрвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправi звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.

Працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Стаття 39. Розiрвання строкового трудового договору з iнiцiативи працiвника

Строковий трудовий договiр (пункти 2 i 3 статтi 23) пiдлягає розiрванню достроково на вимогу працiвника в разi його хвороби або iнвалiдностi, якi перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статтi 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розiрвання трудового договору вирiшуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв.

Стаття 39¹. Продовження дiї строкового трудового договору на невизначений строк

Якщо пiсля закiнчення строку трудового договору (пункти 2 i 3 статтi 23) трудовi вiдносини фактично тривають i жодна iз сторiн не вимагає їх припинення, дiя цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудовi договори, що були переукладенi один чи декiлька разiв, за винятком випадкiв, передбачених частиною другою статтi 23, вважаються такими, що укладенi на невизначений строк.

Стаття 40. Розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змiн в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiї, реорганiзацiї, банкрутства або перепрофiлювання пiдприємства, установи, органiзацiї, скорочення чисельностi або штату працiвникiв; ( Пункт 1-1 статтi 40 втратив чиннiсть на пiдставi Закону N вiд 12.07.94 )
2) виявленої невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї або стану здоров'я, якi перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
3) систематичного невиконання працiвником без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якщо до працiвника ранiше застосовувалися заходи дисциплiнарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числi вiдсутностi на роботi бiльше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом бiльш як чотирьох мiсяцiв пiдряд внаслiдок тимчасової непрацездатностi, не рахуючи вiдпустки по вагiтностi i родах, якщо законодавством не встановлений тривалiший строк збереження мiсця роботи (посади) при певному захворюваннi. За працiвниками, якi втратили працездатнiсть у зв'язку з трудовим калiцтвом або професiйним захворюванням, мiсце роботи (посада) зберiгається до вiдновлення працездатностi або встановлення iнвалiдностi;
6) поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу;
7) появи на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння;
8) вчинення за мiсцем роботи розкрадання (в тому числi дрiбного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенцiї якого входить накладення адмiнiстративного стягнення або застосування заходiв громадського впливу.
9) Виключена;
10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;
11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звiльнення з пiдстав, зазначених у пунктах 1, 2 i 6 цiєї статтi, допускається, якщо неможливо перевести працiвника, за його згодою, на iншу роботу.

Не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за пунктом 5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi. Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Стаття 41. Додатковi пiдстави розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категорiями працiвникiв за певних умов

Крiм пiдстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договiр з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу може бути розiрваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язкiв керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї всiх форм власностi (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступниками, головним бухгалтером пiдприємства, установи, органiзацiї, його заступниками, а також службові особи податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, i службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
1-1) винних дiй керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї, внаслiдок чого заробiтна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмiрах, нижчих вiд установленого законом розмiру мiнiмальної заробiтної плати;
2) винних дiй працiвника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності цiнностi, якщо цi дiї дають пiдстави для втрати довiр'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
3) вчинення працiвником, який виконує виховнi функцiї, аморального проступку, не сумiсного з продовженням даної роботи.
4) перебування всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи
4-1) наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції".
5) припинення повноважень посадових осіб

Власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених статтями 166-10, 166-12, 188-44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розiрвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статтi 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 i 3 частини першої цієї статті - також вимог статтi 43 цього Кодексу.

Розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Стаття 42. Переважне право на залишення на роботi при вивiльненнi працiвникiв у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi

При скороченнi чисельностi чи штату працiвникiв у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi переважне право на залишення на роботi надається працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiєю i продуктивнiстю працi.

При рiвних умовах продуктивностi працi i квалiфiкацiї перевага в залишеннi на роботi надається:

1) сiмейним - при наявностi двох i бiльше утриманцiв;
2) особам, в сiм'ї яких немає iнших працiвникiв з самостiйним заробiтком;
3) працiвникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї;
4) працiвникам, якi навчаються у вищих i середнiх спецiальних учбових закладах без вiдриву вiд виробництва;
5) учасникам бойових дiй, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чиннiсть Закону України "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) авторам винаходiв, корисних моделей, промислових зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй;
7) працiвникам, якi дiстали на цьому пiдприємствi, в установi, органiзацiї трудове калiцтво або професiйне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти рокiв з часу повернення на постiйне мiсце проживання до України;
9) працiвникам з числа колишнiх вiйськовослужбовцiв строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осiб, якi проходили альтернативну (невiйськову) службу, - протягом двох рокiв з дня звiльнення їх зi служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишеннi на роботi може надаватися й iншим категорiям працiвникiв, якщо це передбачено законодавством України.

Стаття 42¹. Переважне право на укладення трудового договору у разi поворотного прийняття на роботу

Працiвник, з яким розiрвано трудовий договiр з пiдстав, передбачених пунктом 1 статтi 40 цього Кодексу (крiм випадку лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разi поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працiвникiв аналогiчної квалiфiкацiї.

Переважне право на укладення трудового договору у разi поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статтi 42 цього Кодексу, та в iнших випадках, передбачених колективним договором.

Умови вiдновлення соцiально-побутових пiльг, якi працiвники мали до вивiльнення, визначаються колективним договором.

Стаття 43. Розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Стаття 43¹. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
ліквідації підприємства, установи, організації;
незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу"; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду

Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Стаття 44. Вихідна допомога
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Стаття 45. Розiрвання трудового договору з керiвником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)

На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр з керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо вiн порушує законодавство про працю, про колективнi договори i угоди, Закон України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi".

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керiвник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розiрвання трудового договору, не згоден з цiєю вимогою, вiн може оскаржити рiшення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рiшення. У цьому разi виконання вимоги про розiрвання трудового договору зупиняється до винесення судом рiшення.

У разi, коли рiшення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано i не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду дiяльнiсть або бездiяльнiсть посадових осiб, органiв, до компетенцiї яких належить розiрвання трудового договору з керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї.

Стаття 46. Вiдсторонення вiд роботи
Вiдсторонення працiвникiв вiд роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разi: появи на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння; вiдмови або ухилення вiд обов'язкових медичних оглядiв, навчання, iнструктажу i перевiрки знань з охорони працi та протипожежної охорони; в iнших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працiвником i видати йому трудову книжку

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу.

У разi звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вiн зобов'язаний також у день звiльнення видати йому копiю наказу про звiльнення з роботи. В iнших випадках звiльнення копiя наказу видається на вимогу працiвника.

У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов’язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів

Стаття 48. Трудовi книжки

Трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника.

Трудовi книжки ведуться на всiх працiвникiв, якi працюють на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або у фiзичної особи понад п'ять днiв. Трудовi книжки ведуться також на позаштатних працiвникiв при умовi, якщо вони пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працiвникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пiзнiше п'яти днiв пiсля прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться вiдомостi про роботу, заохочення та нагороди за успiхи в роботi на пiдприємствi, в установi, органiзацiї; вiдомостi про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 49. Видача довiдки про роботу та заробiтну плату
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працiвниковi на його вимогу довiдку про його роботу на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiї, посади, часу роботи i розмiру заробiтної плати.

Глава III-А: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТI ВИВIЛЬНЮВАНИХ ПРАЦIВНИКIВ

Стаття 49¹. Виключена

Стаття 49². Порядок вивiльнення працiвникiв

Про наступне вивiльнення працiвникiв персонально попереджають не пiзнiше нiж за два мiсяцi.

При вивiльненнi працiвникiв у випадках змiн в органiзацiї виробництва i працi враховується переважне право на залишення на роботi, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Стаття 49³. Виключена

Стаття 49⁴. Зайнятiсть населення

Зайнятiсть суспiльно корисною працею осiб, якi припинили трудовi вiдносини з пiдстав, передбачених цим Кодексом, при неможливостi їх самостiйного працевлаштування, забезпечується вiдповiдно до Закону України "Про зайнятiсть населення".

Лiквiдацiя, реорганiзацiя пiдприємств, змiна форм власностi або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельностi або штату працiвникiв, погiршення умов працi, можуть здiйснюватися тiльки пiсля завчасного надання професiйним спiлкам iнформацiї з цього питання, включаючи iнформацiю про причини наступних звiльнень, кiлькiсть i категорiї працiвникiв, яких це може стосуватися, про строки проведення звiльнення. Власник або уповноважений ним орган не пiзнiше трьох мiсяцiв з часу прийняття рiшення проводить консультацiї з професiйними спiлками про заходи щодо запобiгання звiльненню чи зведенню їх кiлькостi до мiнiмуму або пом'якшення несприятливих наслiдкiв будь-якого звiльнення.

Професiйнi спiлки мають право вносити пропозицiї вiдповiдним органам про перенесення строкiв або тимчасове припинення чи вiдмiну заходiв, пов'язаних з вивiльненням працiвникiв.

Глава IV: РОБОЧИЙ ЧАС

Стаття 50. Норма тривалостi робочого часу

Нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в частинi першiй цiєї статтi.

Стаття 51. Скорочена тривалiсть робочого часу

Скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:

1) для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв - 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) - 24 години на тиждень.

Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в абзацi першому цього пункту для осiб вiдповiдного вiку;

2) для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, - не бiльш як 36 годин на тиждень.

Перелiк виробництв, цехiв, професiй i посад з шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).

Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштiв на пiдприємствах i в органiзацiях для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда.

Стаття 52. П'ятиденний i шестиденний робочий тиждень та тривалiсть щоденної роботи

Для працiвникiв установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихiдними днями. При п'ятиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи (змiни) визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку або графiками змiнностi, якi затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї з додержанням установленої тривалостi робочого тижня (статтi 50 i 51).

На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. При шестиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневiй нормi 40 годин, 6 годин при тижневiй нормi 36 годин i 4 годин при тижневiй нормi 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спiльно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфiки роботи, думки трудового колективу i за погодженням з мiсцевою радою.

Стаття 53. Тривалiсть роботи напередоднi святкових, неробочих i вихiдних днiв

Напередоднi святкових i неробочих днiв (стаття 73) тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв, зазначених у статтi 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так i при шестиденному робочому тижнi.

Напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин.

Стаття 54. Тривалiсть роботи в нiчний час

При роботi в нiчний час встановлена тривалiсть роботи (змiни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працiвникiв, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої i частина третя статтi 51).

Тривалiсть нiчної роботи зрiвнюється з денною в тих випадках, коли це необхiдно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змiнних роботах при шестиденному робочому тижнi з одним вихiдним днем.

Нiчним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Стаття 55. Заборона роботи в нiчний час

Забороняється залучення до роботи в нiчний час:

1) вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв (стаття 176);
2) осiб, молодших вiсiмнадцяти рокiв (стаття 192);
3) iнших категорiй працiвникiв, передбачених законодавством.

Робота жiнок в нiчний час не допускається, за винятком випадкiв, передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота iнвалiдiв у нiчний час допускається лише за їх згодою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (стаття 172).

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийняттi на роботу, так i згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагiтної жiнки, жiнки, яка має дитину вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда, в тому числi таку, що знаходиться пiд її опiкуванням, або здiйснює догляд за хворим членом сiм'ї вiдповiдно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата працi в цих випадках провадиться пропорцiонально вiдпрацьованому часу або залежно вiд виробiтку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працiвникiв.

Стаття 57. Початок i закiнчення роботи
Час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передбачається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi у вiдповiдностi з законодавством.

Стаття 58. Робота змiнами

При змiнних роботах працiвники чергуються в змiнах рiвномiрно в порядку, встановленому правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

Перехiд з однiєї змiни в iншу, як правило, має вiдбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначенi графiками змiнностi.

Стаття 59. Перерви мiж змiнами

Тривалiсть перерви в роботi мiж змiнами має бути не меншою подвiйної тривалостi часу роботи в попереднiй змiнi (включаючи i час перерви на обiд).

Призначення працiвника на роботу протягом двох змiн пiдряд забороняється.

Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.

Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.

Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

Стаття 61. Пiдсумований облiк робочого часу
На безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, а також в окремих виробництвах, цехах, дiльницях, вiддiленнях i на деяких видах робiт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорiї працiвникiв щоденна або щотижнева тривалiсть робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї запровадження пiдсумованого облiку робочого часу з тим, щоб тривалiсть робочого часу за облiковий перiод не перевищувала нормального числа робочих годин (статтi 50 i 51).

Стаття 62. Обмеження надурочних робiт

( Дiю статтi 62 припинено на пiдставi Постанови Верховної Ради УРСР вiд 4 липня 1991 року (ВВР 1991, N 36, ст.474) на перiод реалiзацiї Програми надзвичайних заходiв щодо стабiлiзацiї економiки України та виходу її з кризового стану (1991 рiк - перше пiврiччя 1993 року )

Надурочнi роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалiсть робочого дня (статтi 52, 53 i 61).

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочнi роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством i в частинi третiй цiєї статтi.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочнi роботи тiльки у таких виняткових випадках:

1) при проведеннi робiт, необхiдних для оборони країни, а також вiдвернення громадського або стихiйного лиха, виробничої аварiї i негайного усунення їх наслiдкiв;

2) при проведеннi громадсько необхiдних робiт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освiтленню, каналiзацiї, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподiваних обставин, якi порушують правильне їх функцiонування;

3) при необхiдностi закiнчити почату роботу, яка внаслiдок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технiчних умов виробництва не могла бути закiнчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелi державного чи громадського майна, а також у разi необхiдностi невiдкладного ремонту машин, верстатiв або iншого устаткування, коли несправнiсть їх викликає зупинення робiт для значної кiлькостi трудящих;

4) при необхiдностi виконання вантажно-розвантажувальних робiт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленнi працiвника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходiв до замiни змiнника iншим працiвником.

Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робiт

До надурочних робiт (стаття 62) забороняється залучати:

1) вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (стаття 176);

2) осiб, молодших вiсiмнадцяти рокiв (стаття 192);

3) працiвникiв, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах i професiйно-технiчних училищах без вiдриву вiд виробництва, в днi занять (стаття 220).

Законодавством можуть бути передбаченi i iншi категорiї працiвникiв, що їх забороняється залучати до надурочних робiт.

Жiнки, якi мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робiт лише за їх згодою (стаття 177).

Залучення iнвалiдiв до надурочних робiт можливе лише за їх згодою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (стаття 172).

Стаття 64. Необхiднiсть одержання дозволу профспiлкового комiтету пiдприємства, установи, органiзацiї для проведення надурочних робiт
Надурочнi роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) пiдприємства, установи, органiзацiї.

Стаття 65. Граничнi норми застосування надурочних робiт

( Дiю статтi 65 припинено Постановою Верховної Ради УРСР вiд 4 липня 1991 року (ВВР 1991, N 36, ст.474) на перiод реалiзацiї Програми надзвичайних заходiв щодо стабiлiзацiї економiки України та виходу її з кризового стану (1991 рiк - перше пiврiччя 1993 року )

Надурочнi роботи не повиннi перевищувати для кожного працiвника чотирьох годин протягом двох днiв пiдряд i 120 годин на рiк.

Власник або уповноважений ним орган повинен вести облiк надурочних робiт кожного працiвника.

Глава V: ЧАС ВIДПОЧИНКУ

Стаття 66. Перерва для вiдпочинку i харчування

Працiвникам надається перерва для вiдпочинку i харчування тривалiстю не бiльше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для вiдпочинку i харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години пiсля початку роботи.

Час початку i закiнчення перерви встановлюється правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

Працiвники використовують час перерви на свiй розсуд. На цей час вони можуть вiдлучатися з мiсця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працiвниковi повинна бути надана можливiсть приймання їжi протягом робочого часу. Перелiк таких робiт, порядок i мiсце приймання їжi встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї.

Стаття 67. Вихiднi днi

При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Власник або уповноважений ним орган у разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, в установі або організації, погоджений з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником)

Стаття 68. Вихiднi днi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, пов'язаних з обслуговуванням населення
На пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де робота не може бути перервана в загальний вихiдний день у зв'язку з необхiднiстю обслуговування населення (магазини, пiдприємства побутового обслуговування, театри, музеї i iншi), вихiднi днi встановлюються мiсцевими радами.

Стаття 69. Вихiднi днi на безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, органiзацiях
На пiдприємствах, в установах, органiзацiях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технiчних умов або через необхiднiсть безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихiднi днi надаються в рiзнi днi тижня почергово кожнiй групi працiвникiв згiдно з графiком змiнностi, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї.

Стаття 70. Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку
Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку повинна бути не менш як сорок двi години.

Стаття 71. Заборона роботи у вихiднi днi. Винятковий порядок застосування такої роботи

Робота у вихiднi днi забороняється. Залучення окремих працiвникiв до роботи у цi днi допускається тiльки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) пiдприємства, установи, органiзацiї i лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством i в частинi другiй цiєї статтi.

Залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi допускається в таких виняткових випадках:

1) для вiдвернення або лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, виробничих аварiй i негайного усунення їх наслiдкiв;
2) для вiдвернення нещасних випадкiв, якi ставлять або можуть поставити пiд загрозу життя чи нормальнi життєвi умови людей, загибелi або псування майна;
3) для виконання невiдкладних, наперед не передбачених робiт, вiд негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота пiдприємства, установи, органiзацiї в цiлому або їх окремих пiдроздiлiв;
4) для виконання невiдкладних вантажно-розвантажувальних робiт з метою запобiгання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення.

Залучення працiвникiв до роботи у вихiднi днi провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 72. Компенсацiя за роботу у вихiдний день

Робота у вихiдний день може компенсуватися, за згодою сторiн, наданням iншого дня вiдпочинку або у грошовiй формi у подвiйному розмiрi.

Оплата за роботу у вихiдний день обчислюється за правилами статтi 107 цього Кодексу.

Стаття 73. Святковi i неробочi днi

Встановити такi святковi днi:

1 сiчня - Новий рiк
7 сiчня і 25 грудня - Рiздво Христове
8 березня - Мiжнародний жiночий день
1 - День праці
9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)
28 червня - День Конституцiї України
24 серпня - День незалежностi України.
14 жовтня - День захисника України

Робота також не провадиться в днi релiгiйних свят:

7 сiчня і 25 грудня - Рiздво Христове
один день (недiля) - Пасха (Великдень)
один день (недiля) - Трiйця.

За поданням релiгiйних громад iнших (неправославних) конфесiй, зареєстрованих в Українi, керiвництво пiдприємств, установ, органiзацiй надає особам, якi сповiдують вiдповiднi релiгiї, до трьох днiв вiдпочинку протягом року для святкування їх великих свят з вiдпрацюванням за цi днi.

У днi, зазначенi у частинах першiй i другiй цiєї статтi, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технiчнi умови (безперервно дiючi пiдприємства, установи, органiзацiї), роботи, викликанi необхiднiстю обслуговування населення. У цi днi допускаються роботи iз залученням працiвникiв у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначенi днi компенсується вiдповiдно до статтi 107 цього Кодексу.

Стаття 74. Щорiчнi вiдпустки
Громадянам, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також працюють за трудовим договором у фiзичної особи, надаються щорiчнi (основна та додатковi) вiдпустки iз збереженням на їх перiод мiсця роботи (посади) i заробiтної плати.

Стаття 75. Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки

Щорiчна основна вiдпустка надається працiвникам тривалiстю не менш як 24 календарних днi за вiдпрацьований робочий рiк, який вiдлiчується з дня укладення трудового договору.

Особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 31 календарний день.

Для деяких категорiй працiвникiв законодавством України може бути передбачена iнша тривалiсть щорiчної основної вiдпустки. При цьому тривалiсть їх вiдпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цiєї статтi.

Стаття 76. Щорiчнi додатковi вiдпустки та їх тривалiсть

Щорiчнi додатковi вiдпустки надаються працiвникам:

1) за роботу iз шкiдливими i важкими умовами працi;
2) за особливий характер працi;
3) в iнших випадках, передбачених законодавством.

Тривалiсть щорiчних додаткових вiдпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Стаття 77. Творча вiдпустка

Творча вiдпустка надається працiвникам для закiнчення дисертацiйних робiт, написання пiдручникiв та в iнших випадках, передбачених законодавством.

Тривалiсть, порядок, умови надання та оплати творчих вiдпусток установлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 77¹. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях

Відпустка для підготовки та участі в змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі в змаганнях встановлюються Кабінетом Міністрів України

Стаття 77². Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності
Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік".

Стаття 78. Невключення днiв тимчасової непрацездатностi до щорiчних вiдпусток
Днi тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої у встановленому порядку, а також вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами до щорiчних вiдпусток не включаються.

Стаття 78¹. Неврахування святкових i неробочих днiв при визначеннi тривалостi щорiчних вiдпусток
Святковi i неробочi днi (стаття 73 цього Кодексу) при визначеннi тривалостi щорiчних вiдпусток не враховуються.

Стаття 79. Порядок i умови надання щорiчних вiдпусток. Вiдкликання з вiдпустки

Щорiчнi основна та додатковi вiдпустки повної тривалостi у перший рiк роботи надаються працiвникам пiсля закiнчення шести мiсяцiв безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

У разi надання зазначених вiдпусток до закiнчення шестимiсячного термiну безперервної роботи їх тривалiсть визначається пропорцiйно до вiдпрацьованого часу, крiм визначених законом випадкiв, коли цi вiдпустки за бажанням працiвника надаються повної тривалостi.

Щорiчнi вiдпустки за другий та наступнi роки роботи можуть бути наданi працiвниковi в будь-який час вiдповiдного робочого року.

Черговiсть надання вiдпусток визначається графiками, якi затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), i доводиться до вiдома всiх працiвникiв. При складаннi графiкiв ураховуються iнтереси виробництва, особистi iнтереси працiвникiв та можливостi їх вiдпочинку.

Конкретний перiод надання щорiчних вiдпусток у межах, установлених графiком, узгоджується мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повiдомити працiвника про дату початку вiдпустки не пiзнiш як за два тижнi до встановленого графiком термiну.

Подiл щорiчної вiдпустки на частини будь-якої тривалостi допускається на прохання працiвника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днiв.

Невикористана частина щорiчної вiдпустки має бути надана працiвнику, як правило, до кiнця робочого року, але не пiзнiше 12 мiсяцiв пiсля закiнчення робочого року, за який надається вiдпустка.

Вiдкликання з щорiчної вiдпустки допускається за згодою працiвника лише для вiдвернення стихiйного лиха, виробничої аварiї або негайного усунення їх наслiдкiв, для вiдвернення нещасних випадкiв, простою, загибелi або псування майна пiдприємства, установи, органiзацiї з додержанням вимог частини шостої цiєї статтi та в iнших випадках, передбачених законодавством. У разi вiдкликання працiвника з вiдпустки його працю оплачують з урахуванням тiєї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини вiдпустки.

Стаття 80. Перенесення щорiчної вiдпустки

Щорiчна вiдпустка на вимогу працiвника повинна бути перенесена на iнший перiод у разi:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом термiну письмового повiдомлення працiвника про час надання вiдпустки (частина п'ята статтi 79 цього Кодексу);
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробiтної плати працiвнику за час щорiчної вiдпустки (частина третя статтi 115 цього Кодексу).

Щорiчна вiдпустка повинна бути перенесена на iнший перiод або продовжена у разi:

1) тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої у встановленому порядку;
2) виконання працiвником державних або громадських обов'язкiв, якщо згiдно iз законодавством вiн пiдлягає звiльненню на цей час вiд основної роботи iз збереженням заробiтної плати;
3) настання строку вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами;
4) збiгу щорiчної вiдпустки з вiдпусткою у зв'язку з навчанням.

Щорiчна вiдпустка за iнiцiативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на iнший перiод тiльки за письмовою згодою працiвника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разi, коли надання щорiчної вiдпустки в ранiше обумовлений перiод може несприятливо вiдбитися на нормальному ходi роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, та за умови, що частина вiдпустки тривалiстю не менше 24 календарних днiв буде використана в поточному робочому роцi.

У разi перенесення щорiчної вiдпустки новий термiн її надання встановлюється за згодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення вiдпустки на iнший перiод, настали пiд час її використання, то невикористана частина щорiчної вiдпустки надається пiсля закiнчення дiї причин, якi її перервали, або за згодою сторiн переноситься на iнший перiод з додержанням вимог статтi 12 Закону України "Про вiдпустки".

Забороняється ненадання щорiчних вiдпусток повної тривалостi протягом двох рокiв пiдряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв та працiвникам, якi мають право на щорiчнi додатковi вiдпустки за роботу iз шкiдливими i важкими умовами чи з особливим характером працi.

Стаття 81. Право на щорiчну вiдпустку у разi переведення на iнше мiсце роботи

За бажанням працiвникiв, переведених на роботу з одного пiдприємства, установи, органiзацiї на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, якi не використали за попереднiм мiсцем роботи повнiстю або частково щорiчну основну вiдпустку i не одержали за неї грошової компенсацiї, щорiчна вiдпустка повної тривалостi надається до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи пiсля переведення.

Якщо працiвник, переведений на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, повнiстю або частково не використав щорiчнi основну та додатковi вiдпустки i не одержав за них грошову компенсацiю, то до стажу роботи, що дає право на щорiчнi основну та додатковi вiдпустки, зараховується час, за який вiн не використав цi вiдпустки за попереднiм мiсцем роботи.

Стаття 82. Обчислення стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку

До стажу роботи, що дає право на щорiчну основну вiдпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числi на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається вiдпустка;
2) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним згiдно з законодавством зберiгалися мiсце роботи (посада) та заробiтна плата повнiстю або частково (в тому числi час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звiльненням або переведенням на iншу роботу);
3) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним зберiгалося мiсце роботи (посада) i йому надавалося матерiальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, за винятком вiдпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку;
4) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним зберiгалося мiсце роботи (посада) i йому не виплачувалася заробiтна плата у порядку, визначеному статтями 25 i 26 Закону України "Про вiдпустки", за винятком вiдпустки без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирiчного вiку;
5) час навчання з вiдривом вiд виробництва тривалiстю менше 10 мiсяцiв на денних вiддiленнях професiйно-технiчних навчальних закладiв;
6) час навчання новим професiям (спецiальностям) осiб, звiльнених у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва та працi, у тому числi з лiквiдацiєю, реорганiзацiєю або перепрофiлюванням пiдприємства, установи, органiзацiї, скороченням чисельностi або штату працiвникiв;
7) iншi перiоди роботи, передбаченi законодавством.

До стажу роботи, що дає право на щорiчнi додатковi вiдпустки (стаття 76 цього Кодексу), зараховуються:

1) час фактичної роботи iз шкiдливими, важкими умовами або з особливим характером працi, якщо працiвник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалостi робочого дня, встановленої для працiвникiв даного виробництва, цеху, професiї або посади;
2) час щорiчних основної та додаткових вiдпусток за роботу iз шкiдливими, важкими умовами i за особливий характер працi;
3) час роботи вагiтних жiнок, переведених на пiдставi медичного висновку на легшу роботу, на якiй вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторiв.

Стаття 83. Грошова компенсацiя за невикористанi щорiчнi вiдпустки

У разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разi звiльнення керiвних, педагогiчних, наукових, науково-педагогiчних працiвникiв, спецiалiстiв навчальних закладiв, якi до звiльнення пропрацювали не менш як 10 мiсяцiв, грошова компенсацiя виплачується за не використанi ними днi щорiчних вiдпусток з розрахунку повної їх тривалостi.

У разi переведення працiвника на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї, куди перейшов працiвник.

За бажанням працiвника частина щорiчної вiдпустки замiнюється грошовою компенсацiєю. При цьому тривалiсть наданої працiвниковi щорiчної та додаткових вiдпусток не повинна бути менше нiж 24 календарних днi.

Особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв замiна всiх видiв вiдпусток грошовою компенсацiєю не допускається.

У разi смертi працiвника грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Стаття 84. Вiдпустки без збереження заробiтної плати

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про вiдпустки", працiвнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку вiдпустка без збереження заробiтної плати.

За сiмейними обставинами та з iнших причин працiвнику може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати на термiн, обумовлений угодою мiж працiвником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльше 15 календарних днiв на рiк.

Виключена

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.

Глава VI: НОРМУВАННЯ ПРАЦI

Стаття 85. Норми працi

Норми працi - норми виробiтку, часу, обслуговування, чисельностi - встановлюються для працiвникiв вiдповiдно до досягнутого рiвня технiки, технологiї, органiзацiї виробництва i працi.

В умовах колективних форм органiзацiї та оплати працi можуть застосовуватися також укрупненi i комплекснi норми.

Норми працi пiдлягають обов'язковiй замiнi новими в мiру проведення атестацiї i рацiоналiзацiї робочих мiсць, впровадження нової технiки, технологiї та органiзацiйно-технiчних заходiв, якi забезпечують зростання продуктивностi працi.

Досягнення високого рiвня виробiтку продукцiї окремим працiвником, бригадою за рахунок застосування з власної iнiцiативи нових прийомiв працi i передового досвiду, вдосконалення своїми силами робочих мiсць не є пiдставою для перегляду норм.

Стаття 86. Запровадження, замiна i перегляд норм працi

Запровадження, замiна i перегляд норм працi провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працiвникам причини перегляду норм працi, а також умови, за яких мають застосовуватися новi норми.

Про запровадження нових i змiну чинних норм працi власник або уповноважений ним орган повiдомляє працiвникiв не пiзнiш як за один мiсяць до запровадження.

Стаття 87. Строк дiї норм працi

Норми працi встановлюються на невизначений строк i дiють до моменту їх перегляду у зв'язку зi змiною умов, на якi вони були розрахованi (стаття 85).

Поряд з нормами, встановленими на стабiльнi за органiзацiйно-технiчними умовами роботи, застосовуються тимчасовi i одноразовi норми.

Тимчасовi норми встановлюються на перiод освоєння тих чи iнших робiт за вiдсутнiстю затверджених нормативних матерiалiв для нормування працi.

Одноразовi норми встановлюються на окремi роботи, якi носять одиничний характер (позаплановi, аварiйнi).

Стаття 88. Умови працi, якi мають враховуватися при розробленнi норм виробiтку (норм часу) i норм обслуговування

Норми виробiтку (норми часу) i норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов працi, якими вважаються:

1) справний стан машин, верстатiв i пристроїв;
2) належна якiсть матерiалiв та iнструментiв, необхiдних для виконання роботи, i їх вчасне подання;
3) вчасне постачання виробництва електроенергiєю, газом та iншими джерелами енергоживлення;
4) своєчасне забезпечення технiчною документацiєю;
5) здоровi та безпечнi умови працi (додержання правил i норм з технiки безпеки, необхiдне освiтлення, опалення, вентиляцiя, усунення шкiдливих наслiдкiв шуму, випромiнювань, вiбрацiї та iнших факторiв, якi негативно впливають на здоров'я робiтникiв, i т. iн.).

Стаття 89. Замiна i перегляд єдиних i типових норм
Замiна i перегляд єдиних i типових (мiжгалузевих, галузевих, вiдомчих) норм здiйснюється органами, якi їх затвердили.

Стаття 90. Порядок визначення розцiнок при вiдряднiй оплатi працi

При вiдряднiй оплатi працi розцiнки визначаються виходячи з установлених розрядiв роботи, тарифних ставок (окладiв) i норм виробiтку (норм часу).

Вiдрядна розцiнка визначається шляхом дiлення погодинної (денної) тарифної ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробiтку. Вiдрядна розцiнка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Стаття 91. Збереження попереднiх розцiнок при впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї

За працiвником, який створив винахiд, корисну модель, промисловий зразок або внiс рацiоналiзаторську пропозицiю, що зумовили змiну технiчних норм i розцiнок, зберiгаються попереднi розцiнки протягом шести мiсяцiв вiд дати початку їх впровадження. Попереднi розцiнки зберiгаються i в тих випадках, коли автор зазначених об'єктiв iнтелектуальної власностi ранiше не виконував роботи, норми i розцiнки на яку змiнено у зв'язку з їх впровадженням, i був переведений на цю роботу пiсля їх впровадження.

За iншими працiвниками, якi допомогли авторовi у впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї, попереднi розцiнки зберiгаються протягом трьох мiсяцiв.

Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовiй оплатi працi
При почасовiй оплатi працiвникам встановлюються нормованi завдання. Для виконання окремих функцiй та обсягiв робiт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельностi працiвникiв.

Глава VII ОПЛАТА ПРАЦI

Стаття 94. Заробiтна плата

Заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї i максимальним розмiром не обмежується.

Питання державного i договiрного регулювання оплати працi, прав працiвникiв на оплату працi та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату працi" та iншими нормативно-правовими актами.

Стаття 95. Мiнiмальна заробiтна плата. iндексацiя заробiтної плати

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється i переглядається вiдповiдно до статей 9 i 10 Закону України "Про оплату працi" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробiтна плата пiдлягає iндексацiї у встановленому законодавством порядку.

Стаття 96. Тарифна система оплати працi

Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:
мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;
міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та трудових відносин та зайнятості населення.

Колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Стаття 97. Оплата працi на пiдприємствах, в установах i органiзацiях

Оплата працi працiвникiв здiйснюється за погодинною, вiдрядною або iншими системами оплати працi. Оплата може провадитися за результатами iндивiдуальних i колективних робiт.

Форми i системи оплати працi, норми працi, розцiнки, тарифнi сiтки, ставки, схеми посадових окладiв, умови запровадження та розмiри надбавок, доплат, премiй, винагород та iнших заохочувальних, компенсацiйних i гарантiйних виплат встановлюються пiдприємствами, установами, органiзацiями самостiйно у колективному договорi з дотриманням норм i гарантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регiональними) угодами. Якщо колективний договiр на пiдприємствi, в установi, органiзацiї не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити цi питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє iнтереси бiльшостi працiвникiв, а у разi його вiдсутностi - з iншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретнi розмiри тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок робiтникам, посадових окладiв службовцям, а також надбавок, доплат, премiй i винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цiєї статтi.

Власник або уповноважений ним орган чи фiзична особа не має права в односторонньому порядку приймати рiшення з питань оплати працi, що погiршують умови, встановленi законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Стаття 98. Оплата працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету
Оплата працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, здiйснюється на пiдставi законiв та iнших нормативно-правових актiв України, генеральної, галузевих, регiональних угод, колективних договорiв, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходiв.

Стаття 99. Виключена.

Стаття 100. Оплата працi на важких роботах, на роботах iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров`я
На важких роботах, на роботах iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я встановлюється пiдвищена оплата працi. Перелiк цих робiт визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 101. Виключена.

Стаття 102. Виключена.

Стаття 102¹. Оплата працi за сумiсництвом

Працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ, органiзацiй визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 103. Повiдомлення працiвникiв про запровадження нових або змiну дiючих умов оплати працi
Про новi або змiну дiючих умов оплати працi в бiк погiршення власник або уповноважений ним орган повинен повiдомити працiвника не пiзнiш як за два мiсяцi до їх запровадження або змiни.

Стаття 104. Оплата працi при виконаннi робiт рiзної квалiфiкацiї

При виконаннi робiт рiзної квалiфiкацiї праця почасових робiтникiв, а також службовцiв оплачується за роботою вищої квалiфiкацiї.

Праця робiтникiв-вiдрядникiв оплачується за розцiнками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робiтникам-вiдрядникам доручається виконання робiт, тарифiкованих нижче присвоєних їм розрядiв, робiтникам, якi виконують такi роботи, виплачується мiжрозрядна рiзниця. Виплата мiжрозрядної рiзницi та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.

Стаття 105. Оплата працi при сумiщеннi професiй (посад) i виконаннi обов'язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника

Працiвникам, якi виконують на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за iншою професiєю (посадою) або обов'язки тимчасово вiдсутнього працiвника без звiльнення вiд своєї основної роботи, провадиться доплата за сумiщення професiй (посад) або виконання обов'язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника.

Розмiри доплат за сумiщення професiй (посад) або виконання обов'язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорi.

Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час

За погодинною системою оплати працi робота в надурочний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки.

За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснюється за погодинною системою, - за всi вiдпрацьованi надурочнi години.

У разi пiдсумованого облiку робочого часу оплачуються як надурочнi всi години, вiдпрацьованi понад встановлений робочий час в облiковому перiодi, у порядку, передбаченому частинами першою i другою цiєї статтi.

Компенсацiя надурочних робiт шляхом надання вiдгулу не допускається.

Стаття 107. Оплата роботи у святковi i неробочi днi

Робота у святковий i неробочий день (частина четверта статтi 73) оплачується у подвiйному розмiрi:

1) вiдрядникам - за подвiйними вiдрядними розцiнками;
2) працiвникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;
3) працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, - у розмiрi одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася у межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад мiсячну норму.

Оплата у зазначеному розмiрi провадиться за години, фактично вiдпрацьованi у святковий i неробочий день.

На бажання працiвника, який працював у святковий i неробочий день, йому може бути наданий iнший день вiдпочинку.

Стаття 108. Оплата роботи у нiчний час
Робота у нiчний час (стаття 54) оплачується у пiдвищеному розмiрi, встановлюваному генеральною, галузевою (регiональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 вiдсоткiв тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нiчний час.

Стаття 109. Оплата працi за незакiнченим вiдрядним нарядом
В разi, коли працiвник залишає вiдрядний наряд незакiнченим з незалежних вiд нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцiнкою, визначеною за погодженням сторiн вiдповiдно до iснуючих норм i розцiнок.

Стаття 110. Повiдомлення працiвника про розмiри оплати працi

При кожнiй виплатi заробiтної плати власник або уповноважений ним орган повинен повiдомити працiвника про такi данi, що належать до перiоду, за який провадиться оплата працi:

а) загальна сума заробiтної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розмiри i пiдстави вiдрахувань та утримань iз заробiтної плати;
в) сума заробiтної плати, що належить до виплати.

Стаття 111. Порядок оплати працi при невиконаннi норм виробiтку
При невиконаннi норм виробiтку не з вини працiвника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Мiсячна заробiтна плата в цьому разi не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконаннi норм виробiтку з вини працiвника оплата провадиться вiдповiдно до виконаної роботи.

Стаття 112. Порядок оплати працi при виготовленнi продукцiї, що виявилася браком

При виготовленнi продукцiї, що виявилася браком не з вини працiвника, оплата працi по її виготовленню провадиться за зниженими розцiнками. Мiсячна заробiтна плата працiвника в цих випадках не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробiв, що стався внаслiдок прихованого дефекту в оброблюваному матерiалi, а також брак не з вини працiвника, виявлений пiсля приймання виробу органом технiчного контролю, оплачується цьому працiвниковi нарiвнi з придатними виробами.

Повний брак з вини працiвника оплатi не пiдлягає. Частковий брак з вини працiвника оплачується залежно вiд ступеня придатностi продукцiї за зниженими розцiнками.

Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєннi нового виробництва (продукцiї)

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Стаття 114. Збереження заробiтної плати при переведеннi на iншу постiйну нижчеоплачувану роботу i перемiщеннi

При переведеннi працiвника на iншу постiйну нижчеоплачувану роботу за працiвником зберiгається його попереднiй середнiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення.

У тих випадках, коли в результатi перемiщення працiвника (частина друга статтi 32) зменшується заробiток з не залежних вiд нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробiтку протягом двох мiсяцiв з дня перемiщення.

Стаття 115. Строки виплати заробiтної плати

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разi коли день виплати заробiтної плати збiгається з вихiдним, святковим або неробочим днем, заробiтна плата виплачується напередоднi.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробiтна плата працiвникам за весь час щорiчної вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до початку вiдпустки.

Стаття 116. Строки розрахунку при звiльненнi

При звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разi спору про розмiр сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цiй статтi строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117. Вiдповiдальнiсть за затримку розрахунку при звiльненнi

В разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявностi спору про розмiри належних звiльненому працiвниковi сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цiй статтi вiдшкодування в тому разi, коли спiр вирiшено на користь працiвника. Якщо спiр вирiшено на користь працiвника частково, то розмiр вiдшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рiшення по сутi спору.

Глава VIII ГАРАНТIЇ I КОМПЕНСАЦIЇ

Стаття 118. Гарантiї для працiвникiв, обраних на виборнi посади
Працiвникам, звiльненим вiд роботи внаслiдок обрання їх на виборнi посади в державних органах, а також у партiйних, профспiлкових, комсомольських, кооперативних та iнших громадських органiзацiях, надається пiсля закiнчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її вiдсутностi - iнша рiвноцiнна робота (посада) на тому самому або, за згодою працiвника, на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

Стаття 119. Гарантiї для працiвникiв на час виконання державних або громадських обов'язкiв

На час виконання державних або громадських обов'язкiв, якщо за чинним законодавством України цi обов'язки можуть здiйснюватись у робочий час, працiвникам гарантується збереження мiсця роботи (посади) i середнього заробiтку.

Працiвникам, якi залучаються до виконання обов'язкiв, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" i "Про альтернативну (невiйськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантiї та пiльги вiдповiдно до цих законiв.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

Стаття 120. Гарантiї i компенсацiї при переїздi на роботу в iншу мiсцевiсть

Працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в iншу мiсцевiсть.

Працiвникам при переведеннi їх на iншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в iншу мiсцевiсть, виплачуються: вартiсть проїзду працiвника i членiв його сiм'ї; витрати по перевезенню майна; добовi за час перебування в дорозi; одноразова допомога на самого працiвника i на кожного члена сiм'ї, який переїжджає; заробiтна плата за днi збору в дорогу i влаштування на новому мiсцi проживання, але не бiльше шести днiв, а також за час перебування в дорозi.

Працiвникам, якi переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленiстю) на роботу в iншу мiсцевiсть, виплачуються компенсацiї i надаються гарантiї, зазначенi в частинi другiй цiєї статтi, крiм виплати одноразової допомоги, яка цим працiвникам може бути виплачена за погодженням сторiн.

Розмiри компенсацiї, порядок їх виплати та надання гарантiй особам, зазначеним у частинах другiй i третiй цiєї статтi, а також гарантiї i компенсацiї особам при переїздi їх в iншу мiсцевiсть у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподiлу пiсля закiнчення учбового закладу, аспiрантури, клiнiчної ординатури або в порядку органiзованого набору, встановлюються законодавством.

Стаття 121. Гарантiї i компенсацiї при службових вiдрядженнях

Працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв'язку з службовими вiдрядженнями.

Працiвникам, якi направляються у вiдрядження, виплачуються: добовi за час перебування у вiдрядженнi, вартiсть проїзду до мiсця призначення i назад та витрати по найму жилого примiщення в порядку i розмiрах, встановлюваних законодавством.

За вiдрядженими працiвниками зберiгаються протягом усього часу вiдрядження мiсце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Стаття 122. Гарантiї для працiвникiв, що направляються для пiдвищення квалiфiкацiї
При направленнi працiвникiв для пiдвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва за ними зберiгається мiсце роботи (посада) i провадяться виплати, передбаченi законодавством.

Стаття 123. Гарантiї для працiвникiв, що направляються на обстеження до медичного закладу
За час перебування в медичному закладi на обстеженнi за працiвниками, зобов'язаними проходити таке обстеження (статтi 169, 191), зберiгається середнiй заробiток за мiсцем роботи.

Стаття 124. Гарантiї для донорiв

За працiвниками-донорами зберiгається середнiй заробiток за днi обстеження в закладах охорони здоров'я i здавання кровi для переливання.

Цим працiвникам безпосередньо пiсля кожного дня здавання кровi для переливання надається день вiдпочинку з збереженням середнього заробiтку. На бажання працiвника цей день приєднується до щорiчної вiдпустки.

Стаття 125. Компенсацiя за зношування iнструментiв, належних працiвникам

Працiвники, якi використовують свої iнструменти для потреб пiдприємства, установи, органiзацiї, мають право на одержання компенсацiї за їх зношування (амортизацiю).

Розмiр i порядок виплати цiєї компенсацiї, якщо вони не встановленi в централiзованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працiвником.

Стаття 126. Гарантiї для працiвникiв - авторiв винаходiв, корисних моделей, промислових зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй

За працiвниками - авторами винаходiв, корисних моделей, промислових зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй зберiгається середнiй заробiток при звiльненнi вiд основної роботи для участi у впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

При впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка або рацiоналiзаторської пропозицiї на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї за працiвниками зберiгається посада за мiсцем постiйної роботи, а робота по впровадженню винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї оплачується за погодженням сторiн у розмiрi не нижче середнього заробiтку за мiсцем постiйної роботи.

Стаття 127. Обмеження вiдрахувань iз заробiтної плати

Вiдрахування iз заробiтної плати можуть провадитись тiльки у випадках, передбачених законодавством України.

Вiдрахування iз заробiтної плати працiвникiв для покриття їх заборгованостi пiдприємству, установi i органiзацiї, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробiтної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслiдок лiчильних помилок; для погашення невитраченого i своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове вiдрядження або переведення до iншої мiсцевостi; на господарськi потреби, якщо працiвник не оспорює пiдстав i розмiру вiдрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправi видати наказ (розпорядження) про вiдрахування не пiзнiше одного мiсяця з дня закiнчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованостi або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звiльненнi працiвника до закiнчення того робочого року, в рахунок якого вiн вже одержав вiдпустку, за невiдробленi днi вiдпустки. Вiдрахування за цi днi не провадиться, якщо працiвник звiльняється з роботи з пiдстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статтi 36 i пунктах 1, 2 i 5 статтi 40 цього Кодексу, а також при направленнi на навчання та в зв'язку з переходом на пенсiю;

3) при вiдшкодуваннi шкоди, завданої з вини працiвника пiдприємству, установi, органiзацiї (стаття 136).

Стаття 128. Обмеження розмiру вiдрахувань iз заробiтної плати

При кожнiй виплатi заробiтної плати загальний розмiр усiх вiдрахувань не може перевищувати двадцяти процентiв, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентiв заробiтної плати, яка належить до виплати працiвниковi.

При вiдрахуваннi з заробiтної плати за кiлькома виконавчими документами за працiвником у всякому разi повинно бути збережено п'ятдесят процентiв заробiтку.

Обмеження, встановленi частинами першою i другою цiєї статтi, не поширюються на вiдрахування iз заробiтної плати при вiдбуваннi виправних робiт i при стягненнi алiментiв на неповнолiтнiх дiтей. У цих випадках розмiр вiдрахувань iз заробiтної плати не може перевищувати сiмдесяти вiдсоткiв.

Стаття 129. Заборона вiдрахувань з вихiдної допомоги, компенсацiйних та iнших виплат
Не допускаються вiдрахування з вихiдної допомоги, компенсацiйних та iнших виплат, на якi згiдно з законодавством не звертається стягнення.

Глава IX ГАРАНТIЇ ПРИ ПОКЛАДЕННI НА ПРАЦIВНИКIВ МАТЕРIАЛЬНОЇ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI ЗА ШКОДУ, ЗАПОДIЯНУ ПIДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВI, ОРГАНIЗАЦIЇ

Стаття 130. Загальнi пiдстави i умови матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв

Працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї внаслiдок порушення покладених на них трудових обов'язкiв.

При покладеннi матерiальної вiдповiдальностi права i законнi iнтереси працiвникiв гарантуються шляхом встановлення вiдповiдальностi тiльки за пряму дiйсну шкоду, лише в межах i порядку, передбачених законодавством, i за умови, коли така шкода заподiяна пiдприємству, установi, органiзацiї винними протиправними дiями (бездiяльнiстю) працiвника. Ця вiдповiдальнiсть, як правило, обмежується певною частиною заробiтку працiвника i не повинна перевищувати повного розмiру заподiяної шкоди, за винятком випадкiв, передбачених законодавством.

За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притягнення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працiвник, який заподiяв шкоду, може добровiльно покрити її повнiстю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працiвник може передати для покриття заподiяної шкоди рiвноцiнне майно або поправити пошкоджене.

Стаття 131. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу та працiвникiв по збереженню майна

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працiвникам умови, необхiднi для нормальної роботи i забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Працiвники зобов'язанi бережливо ставитися до майна пiдприємства, установи, органiзацiї i вживати заходiв до запобiгання шкодi.

Стаття 132. Матерiальна вiдповiдальнiсть у межах середнього мiсячного заробiтку

За шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї при виконаннi трудових обов'язкiв, працiвники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподiяно шкоду, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у розмiрi прямої дiйсної шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку.

Матерiальна вiдповiдальнiсть понад середнiй мiсячний заробiток допускається лише у випадках, зазначених у законодавствi.

Стаття 133. Випадки обмеженої матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв

У вiдповiдностi з законодавством обмежену матерiальну вiдповiдальнiсть несуть:

1) працiвники - за зiпсуття або знищення через недбалiсть матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцiї), в тому числi при їх виготовленнi, - у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку. В такому ж розмiрi працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за зiпсуття або знищення через недбалiсть iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування;

2) керiвники пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступники, а також керiвники структурних пiдроздiлiв на пiдприємствах, в установах, органiзацiях та їх заступники - у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку, якщо шкоду пiдприємству, установi, органiзацiї заподiяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою облiку i зберiгання матеріальних, грошових чи культурних цiнностей, невжиттям необхiдних заходiв до запобiгання простоям.

Стаття 134. Випадки повної матерiальної вiдповiдальностi

Вiдповiдно до законодавства працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної з їх вини пiдприємству, установi, органiзацiї, у випадках, коли:

1) мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю вiдповiдно до статтi 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договiр про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi за незабезпечення цiлостi майна та iнших цiнностей, переданих йому для зберiгання або для iнших цiлей;

2) майно та iншi цiнностi були одержанi працiвником пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами;

3) шкоди завдано дiями працiвника, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку;

4) шкоди завдано працiвником, який був у нетверезому станi;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуттям матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцiї), в тому числi при їх виготовленнi, а також iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування;

6) вiдповiдно до законодавства на працiвника покладено повну матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї при виконаннi трудових обов'язкiв;

7) шкоди завдано не при виконаннi трудових обов'язкiв;

8) службова особа, винна в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу;

9) керiвник пiдприємства, установи, органiзацiї всiх форм власностi, винний у несвоєчаснiй виплатi заробiтної плати понад один мiсяць, що призвело до виплати компенсацiй за порушення строкiв її виплати, i за умови, що Державний бюджет України та мiсцевi бюджети, юридичнi особи державної форми власностi не мають заборгованостi перед цим пiдприємством.

Стаття 135. Межi матерiальної вiдповiдальностi у випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр
Межi матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв за шкоду, завдану пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, умисним зiпсуттям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiнностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр, встановлюються законодавством.

Стаття 135¹. Письмовi договори про повну матерiальну вiдповiдальнiсть
Письмовi договори про повну матерiальну вiдповiдальнiсть може бути укладено пiдприємством, установою, органiзацiєю з працiвниками (що досягли вiсiмнадцятирiчного вiку), якi займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язанi iз зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей. Перелiк таких посад i робiт, а також типовий договiр про повну iндивiдуальну матерiальну вiдповiдальнiсть затверджуються в порядку, який визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 135². Колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть

При спiльному виконаннi працiвниками окремих видiв робiт, зв'язаних iз зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей, коли неможливо розмежувати матерiальну вiдповiдальнiсть кожного працiвника i укласти з ним договiр про повну матерiальну вiдповiдальнiсть, може запроваджуватися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть.

Колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї. Письмовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть укладається мiж пiдприємством, установою, органiзацiєю i всiма членами колективу (бригади).

Перелiк робiт, при виконаннi яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть, умови її застосування, а також типовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть розробляються за участю профспiлкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.

Стаття 135³. Визначення розмiру шкоди

Розмiр заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї шкоди визначається за фактичними втратами, на пiдставi даних бухгалтерського облiку, виходячи з балансової вартостi (собiвартостi) матерiальних цiнностей за вирахуванням зносу згiдно з установленими нормами.

У разi розкрадання, недостачi, умисного знищення або умисного зiпсуття матерiальних цiнностей розмiр шкоди визначається за цiнами, що дiють у данiй мiсцевостi на день вiдшкодування шкоди.

На пiдприємствах громадського харчування (на виробництвi та в буфетах) i в комiсiйнiй торгiвлi розмiр шкоди, заподiяної розкраданням або недостачею продукцiї i товарiв, визначається за цiнами, встановленими для продажу (реалiзацiї) цiєї продукцiї i товарiв.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розмiру шкоди, що пiдлягає покриттю, в тому числi у кратному обчисленнi, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, умисним зiпсуттям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiнностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр.

Розмiр пiдлягаючої покриттю шкоди, заподiяної з вини кiлькох працiвникiв, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду i межi матерiальної вiдповiдальностi.

Стаття 136. Порядок покриття шкоди, заподiяної працiвником

Покриття шкоди працiвниками в розмiрi, що не перевищує середнього мiсячного заробiтку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу шляхом вiдрахування iз заробiтної плати працiвника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу має бути зроблено не пiзнiше двох тижнiв з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди i звернено до виконання не ранiше семи днiв з дня повiдомлення про це працiвниковi. Якщо працiвник не згоден з вiдрахуванням або його розмiром, трудовий спiр за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У рештi випадкiв покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду.

Стягнення з керiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступникiв матерiальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу.

Стаття 137. Обставини, якi пiдлягають врахуванню при визначеннi розмiру вiдшкодування

Суд при визначеннi розмiру шкоди, що пiдлягає покриттю, крiм прямої дiйсної шкоди, враховує ступiнь вини працiвника i ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподiяно. Коли шкода стала наслiдком не лише винної поведiнки працiвника, але й вiдсутностi умов, що забезпечують збереження матерiальних цiнностей, розмiр покриття повинен бути вiдповiдно зменшений.

Суд може зменшити розмiр покриття шкоди, заподiяної працiвником, залежно вiд його майнового стану, за винятком випадкiв, коли шкода заподiяна злочинними дiями працiвника, вчиненими з корисливою метою.

Стаття 138. Обов'язок доказування наявностi умов для покладення матерiальної вiдповiдальностi на працiвника
Для покладення на працiвника матерiальної вiдповiдальностi за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявнiсть умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Глава X: ТРУДОВА ДИСЦИПЛIНА

Стаття 139. Обов'язки працiвникiв
Працiвники зобов'язанi працювати чесно i сумлiнно, своєчасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової i технологiчної дисциплiни, вимог нормативних актiв про охорону працi, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договiр.

Стаття 140. Забезпечення трудової дисциплiни

Трудова дисциплiна на пiдприємствах, в установах, органiзацiях забезпечується створенням необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свiдомим ставленням до працi, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлiнну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимостi до порушень трудової дисциплiни, суворої товариської вимогливостi до працiвникiв, якi несумлiнно виконують трудовi обов'язки. Щодо окремих несумлiнних працiвникiв застосовуються в необхiдних випадках заходи дисциплiнарного i громадського впливу.

Стаття 141. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно органiзувати працю працiвникiв, створювати умови для зростання продуктивностi працi, забезпечувати трудову i виробничу дисциплiну, неухильно додержувати законодавства про працю i правил охорони працi, уважно ставитися до потреб i запитiв працiвникiв, полiпшувати умови їх працi та побуту.

Стаття 142. Правила внутрiшнього трудового розпорядку. Статути i положення про дисциплiну

Трудовий розпорядок на пiдприємствах, в установах, органiзацiях визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якi затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу i виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основi типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорiй працiвникiв дiють статути i положення про дисциплiну.

Стаття 143. Заохочення за успiхи в роботi
До працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй можуть застосовуватись будь-якi заохочення, що мiстяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрiшнього трудового розпорядку.

Стаття 144. Порядок застосування заохочень

Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї.

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистiй обстановцi i заносяться до трудових книжок працiвникiв у вiдповiдностi з правилами їх ведення.

Стаття 145. Переваги i пiльги для працiвникiв, якi успiшно i сумлiнно виконують свої трудовi обов'язки
Працiвникам, якi успiшно й сумлiнно виконують свої трудовi обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пiльги в галузi соцiально-культурного i житлово-побутового обслуговування (путiвки до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку, полiпшення житлових умов i т. iн.). Таким працiвникам надається також перевага при просуваннi по роботi.

Стаття 146. Заохочення за особливi трудовi заслуги
За особливi трудовi заслуги працiвники представляються у вищi органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками i до присвоєння почесних звань i звання кращого працiвника за даною професiєю.

Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисциплiни

За порушення трудової дисциплiни до працiвника може бути застосовано тiльки один з таких заходiв стягнення:

1) догана;
2) звiльнення.

Законодавством, статутами i положеннями про дисциплiну можуть бути передбаченi для окремих категорiй працiвникiв й iншi дисциплiнарнi стягнення.

Стаття 147¹. Органи, правомочнi застосовувати дисциплiнарнi стягнення

Дисциплiнарнi стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження i призначення на посаду) даного працiвника.

На працiвникiв, якi несуть дисциплiнарну вiдповiдальнiсть за статутами, положеннями та iншими актами законодавства про дисциплiну, дисциплiнарнi стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органiв, вказаних у частинi першiй цiєї статтi.

Працiвники, якi займають виборнi посади, можуть бути звiльненi тiльки за рiшенням органу, який їх обрав, i лише з пiдстав, передбачених законодавством.

Стаття 148. Строк для застосування дисциплiнарного стягнення

Дисциплiнарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебування його у вiдпустцi.

Дисциплiнарне стягнення не може бути накладене пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.

Стаття 149. Порядок застосування дисциплiнарних стягнень

До застосування дисциплiнарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисциплiни письмовi пояснення.

За кожне порушення трудової дисциплiни може бути застосовано лише одне дисциплiнарне стягнення.

При обраннi виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого проступку i заподiяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працiвника.

Стягнення оголошується в наказi (розпорядженнi) i повiдомляється працiвниковi пiд розписку.

Стаття 150. Оскарження дисциплiнарного стягнення
Дисциплiнарне стягнення може бути оскаржене працiвником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Стаття 151. Зняття дисциплiнарного стягнення

Якщо протягом року з дня накладення дисциплiнарного стягнення працiвника не буде пiддано новому дисциплiнарному стягненню, то вiн вважається таким, що не мав дисциплiнарного стягнення.

Якщо працiвник не допустив нового порушення трудової дисциплiни i до того ж проявив себе як сумлiнний працiвник, то стягнення може бути зняте до закiнчення одного року.

Протягом строку дiї дисциплiнарного стягнення заходи заохочення до працiвника не застосовуються.

Стаття 152. Передача питання про порушення трудової дисциплiни на розгляд трудового колективу або його органу
Власник або уповноважений ним орган має право замiсть накладання дисциплiнарного стягнення передати питання про порушення трудової дисциплiни на розгляд трудового колективу або його органу.

Глава XI ОХОРОНА ПРАЦI

Стаття 153. Створення безпечних i нешкiдливих умов працi

На всiх пiдприємствах, в установах, органiзацiях створюються безпечнi i нешкiдливi умови працi.

Забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннi вiдповiдати вимогам нормативних актiв про охорону працi.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучаснi засоби технiки безпеки, якi запобiгають виробничому травматизмовi, i забезпечувати санiтарно-гiгiєнiчнi умови, що запобiгають виникненню професiйних захворювань працiвникiв.

Власник або уповноважений ним орган не вправi вимагати вiд працiвника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не вiдповiдають законодавству про охорону працi. Працiвник має право вiдмовитися вiд дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, якi його оточують, i навколишнього середовища.

У разi неможливостi повного усунення небезпечних i шкiдливих для здоров'я умов працi власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повiдомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення iнструктажу (навчання) працiвникiв з питань охорони працi, протипожежної охорони.

Трудовi колективи обговорюють i схвалюють комплекснi плани полiпшення умов, охорони працi та санiтарно-оздоровчих заходiв i контролюють виконання цих планiв.

Стаття 154. Додержання вимог щодо охорони працi при проектуваннi, будiвництвi (виготовленнi) та реконструкцiї пiдприємств, об'єктiв i засобiв виробництва

Проектування виробничих об'єктiв, розробка нових технологiй, засобiв виробництва, засобiв колективного та iндивiдуального захисту працюючих повиннi провадитися з урахуванням вимог щодо охорони працi.

Виробничi будiвлi, споруди, устаткування, транспортнi засоби, що вводяться в дiю пiсля будiвництва або реконструкцiї, технологiчнi процеси повиннi вiдповiдати нормативним актам про охорону працi.

Стаття 155. Заборона введення в експлуатацiю пiдприємств, якi не вiдповiдають вимогам охорони працi

Жодне пiдприємство, цех, дiльниця, виробництво не можуть бути прийнятi i введенi в експлуатацiю, якщо на них не створено безпечних i нешкiдливих умов працi.

Введення в експлуатацiю нових i реконструйованих об'єктiв виробничого та соцiально-культурного призначення без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці забороняється.

Власник, який створив нове пiдприємство, зобов'язаний одержати вiд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці дозвiл на початок його роботи.

Стаття 156. Заборона передачi у виробництво зразкiв нових машин та iнших засобiв виробництва, впровадження нових технологiй, що не вiдповiдають вимогам охорони працi
Виготовлення i передача у виробництво зразкiв нових машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, а також впровадження нових технологiй без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці забороняється.

Стаття 157. Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi

Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi - це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов'язкових для виконання.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд i скасування чинних державних мiжгалузевих та галузевих нормативних актiв про охорону працi проводяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці за участю iнших державних органiв i професiйних спiлок у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стандарти, технiчнi умови та iншi нормативно-технiчнi документи на засоби працi i технологiчнi процеси повиннi включати вимоги щодо охорони працi i погоджуватися з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

У разi вiдсутностi в нормативних актах про охорону працi вимог, якi необхiдно виконати для забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці заходiв, що забезпечать безпеку працiвникiв.

Стаття 158. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо полегшення i оздоровлення умов працi працiвникiв
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходiв щодо полегшення i оздоровлення умов працi працiвникiв шляхом впровадження прогресивних технологiй, досягнень науки i технiки, засобiв механiзацiї та автоматизацiї виробництва, вимог ергономiки, позитивного досвiду з охорони працi, зниження та усунення запиленостi та загазованостi повiтря у виробничих примiщеннях, зниження iнтенсивностi шуму, вiбрацiї, випромiнювань тощо.

Стаття 159. Обов'язок працiвника виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi

Працiвник зобов'язаний:

- знати i виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та iндивiдуального захисту;
- додержувати зобов'язань щодо охорони працi, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи, органiзацiї;
- проходити у встановленому порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди;
- спiвробiтничати з власником або уповноваженим ним органом у справi органiзацiї безпечних та нешкiдливих умов працi, особисто вживати посильних заходiв щодо усунення будь-якої виробничої ситуацiї, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, якi його оточують, i навколишньому природному середовищу, повiдомляти про небезпеку свого безпосереднього керiвника або iншу посадову особу.

Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативних актiв про охорону працi

Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладається на власника або уповноважений ним орган.

Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своїх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками нормативних актiв про охорону працi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях.

Стаття 161. Заходи щодо охорони працi
Власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професiйних спiлок i реалiзує комплекснi заходи щодо охорони працi вiдповiдно до Закону України "Про охорону працi" . План заходiв щодо охорони працi включається до колективного договору.

Стаття 162. Кошти на заходи по охоронi працi

Для проведення заходiв по охоронi працi видiляються у встановленому порядку кошти i необхiднi матерiали. Витрачати цi кошти i матерiали на iншi цiлi забороняється.

Порядок використання зазначених коштiв i матерiалiв визначається в колективних договорах.

Трудовi колективи контролюють використання коштiв, призначених на охорону працi.

Стаття 163. Видача спецiального одягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту

На роботах iз шкiдливими та небезпечними умовами працi, а також роботах, пов'язаних iз забрудненням або здiйснюваних у несприятливих температурних умовах, працiвникам видаються безплатно за встановленими нормами спецiальний одяг, спецiальне взуття та iншi засоби iндивiдуального захисту.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний органiзувати комплектування та утримання засобiв iндивiдуального захисту вiдповiдно до нормативних актiв про охорону працi.

Стаття 164. Компенсацiйнi виплати за невиданий спецiальний одяг i спецiальне взуття

Видача замiсть спецiального одягу i спецiального взуття матерiалiв для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працiвниковi витрати на придбання спецодягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачi цих засобiв порушено i працiвник був змушений придбати їх за власнi кошти. У разi дострокового зносу цих засобiв не з вини працiвника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замiнити їх за свiй рахунок.

Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобiв
На роботах, зв'язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкiру шкiдливо дiючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючi та знешкоджуючi засоби.

Стаття 166. Видача молока i лiкувально-профiлактичного харчування

На роботах з шкiдливими умовами працi працiвникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або iншi рiвноцiннi харчовi продукти.

На роботах з особливо шкiдливими умовами працi надається безплатно за встановленими нормами лiкувально-профiлактичне харчування.

Стаття 167. Забезпечення працiвникiв гарячих цехiв газованою солоною водою

Власник або уповноважений ним орган забов'язаний безплатно постачати працiвникiв гарячих цехiв i виробничих дiлянок газованою солоною водою.

Цехи i виробничi дiлянки, де органiзовується постачання газованою солоною водою, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.

Стаття 168. Перерви в роботi для обiгрiвання i вiдпочинку
Працiвникам, що працюють в холодну пору року на вiдкритому повiтрi або в закритих неопалюваних примiщеннях, вантажникам та деяким iншим категорiям працiвникiв у випадках, предбачених законодавством, надаються спецiальнi перерви для обiгрiвання i вiдпочинку, якi включаються у робочий час. Власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний обладнувати примiщення для обiгрiвання i вiдпочинку працiвникiв.

Стаття 169. Обов'язковi медичнi огляди працiвникiв певних категорiй

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти органiзувати проведення попереднього (при прийняттi на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах iз шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, а також щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року.

Перелiк професiй, працiвники яких пiдлягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Стаття 170. Переведення на легшу роботу

Працiвникiв, якi потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у вiдповiдностi з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

При переведеннi за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працiвниками зберiгається попереднiй середнiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попереднiй середнiй заробiток зберiгається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матерiальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням.

Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслiдування та облiку нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслiдування та вести облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до порядку, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 172. Застосування працi iнвалiдiв

У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок органiзувати навчання, переквалiфiкацiю i працевлаштування iнвалiдiв вiдповiдно до медичних рекомендацiй, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пiльговi умови працi.

Залучення iнвалiдiв до надурочних робiт та робiт у нiчний час без їх згоди не допускається (статтi 55, 63).

Стаття 173. Вiдшкодування шкоди в разi ушкодження здоров'я працiвникiв
Шкода, заподiяна працiвникам калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язкiв, вiдшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Глава XII ПРАЦЯ ЖIНОК

Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування працi жiнок

Забороняється застосування працi жiнок на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах, крiм деяких пiдземних робiт (нефiзичних робiт або робiт по санiтарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється також залучення жiнок до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.

Перелiк важких робiт та робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей жiнками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Стаття 175. Обмеження працi жiнок на роботах у нiчний час

Залучення жiнок до робiт у нiчний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхiднiстю i дозволяється як тимчасовий захiд.

Перелiк цих галузей i видiв робiт iз зазначенням максимальних термiнiв застосування працi жiнок у нiчний час затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Зазначенi у частинi першiй цiєї статтi обмеження не поширюються на жiнок, якi працюють на пiдприємствах, де зайнятi лише члени однiєї сiм'ї.

Стаття 176. Заборона залучення вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв, до нiчних, надурочних робiт, робiт у вихiднi днi i направлення їх у вiдрядження
Не допускається залучення до робiт у нiчний час, до надурочних робiт i робiт у вихiднi днi i направлення у вiдрядження вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв.

Стаття 177. Обмеження залучення жiнок, що мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, до надурочних робiт i направлення їх у вiдрядження
Жiнки, що мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, не можуть залучатись до надурочних робiт або направлятись у вiдрядження без їх згоди.

Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв

Вагiтним жiнкам вiдповiдно до медичного висновку знижуються норми виробiтку, норми обслуговування або вони переводяться на iншу роботу, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою.

До вирiшення питання про надання вагiтнiй жiнцi вiдповiдно до медичного висновку iншої роботи, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, вона пiдлягає звiльненню вiд роботи iз збереженням середнього заробiтку за всi пропущенi внаслiдок цього робочi днi за рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї.

Жiнки, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, в разi неможливостi виконання попередньої роботи переводяться на iншу роботу iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою до досягнення дитиною вiку трьох рокiв.

Якщо заробiток осiб, зазначених у частинах першiй i третiй цiєї статтi, на легшiй роботi є вищим, нiж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробiток.

Стаття 179. Вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю, пологами i для догляду за дитиною

На пiдставi медичного висновку жiнкам надається оплачувана вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами тривалiстю 70 календарних днiв до пологiв i 56 (у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв - 70) календарних днiв пiсля пологiв, починаючи з дня пологiв.

Тривалiсть вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами обчислюється сумарно i становить 126 календарних днiв (140 календарних днiв - у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв). Вона надається жiнкам повнiстю незалежно вiд кiлькостi днiв, фактично використаних до пологiв.

За бажанням жiнки їй надається вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку з виплатою за цi перiоди допомоги вiдповiдно до законодавства.

Пiдприємства, установи та органiзацiї за рахунок власних коштiв можуть надавати жiнкам частково оплачувану вiдпустку та вiдпустку без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною бiльшої тривалостi.

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вiку трьох рокiв не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманнi, крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу..

У разi, якщо дитина потребує домашнього догляду, жiнцi в обов'язковому порядку надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльш як до досягнення дитиною шестирiчного вiку.

Вiдпустки для догляду за дитиною, передбаченi частинами третьою, четвертою та шостою цiєї статтi, можуть бути використанi повнiстю або частинами також батьком дитини, бабою, дiдом чи iншими родичами, якi фактично доглядають за дитиною.

За бажанням жiнки або осiб, зазначених у частинi сьомiй цiєї статтi, у перiод перебування їх у вiдпустцi для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Стаття 180. Приєднання щорiчної вiдпустки до вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами
У разi надання жiнкам вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жiнки приєднати до неї щорiчнi основну i додаткову вiдпустки незалежно вiд тривалостi її роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї в поточному робочому роцi.

Стаття 181. Порядок надання вiдпустки для догляду за дитиною i зарахування її до стажу роботи

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та вiдпустка без збереження заробiтної плати (частини третя та шоста статтi 179 цього Кодексу) надаються за заявою жiнки або осiб, зазначених у частинi сьомiй статтi 179 цього Кодексу, повнiстю або частково в межах установленого перiоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та вiдпустка без збереження заробiтної плати (частини третя та шоста статтi 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так i до безперервного стажу роботи i до стажу роботи за спецiальнiстю. Час вiдпусток, зазначених у цiй статтi, до стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, не зараховується. ( Вiдповiдно до роздiлу II Закону Української РСР N вiд 20 березня 1991 р. (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст. 267) частково оплачуванi вiдпустки з 1 сiчня 1992 р. надаються жiнкам до досягнення дитиною вiку трьох рокiв.)

Стаття 182. Відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей)

Працівникам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини. Така відпустка надається за умови, що заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

У разі усиновлення дитини (дітей) подружжям зазначена відпустка надається одному з подружжя на їх розсуд.

Працівникам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надається відпустка для догляду за дитиною на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 цього Кодексу.

Стаття 182¹. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу)

За наявностi декiлькох пiдстав для надання цiєї вiдпустки її загальна тривалiсть не може перевищувати 17 календарних днiв.

Зазначена у частинi першiй цiєї статтi вiдпустка надається понад щорiчнi вiдпустки, передбаченi статтями 75 i 76 цього Кодексу, а також понад щорiчнi вiдпустки, встановленi iншими законами та нормативно-правовими актами, i переноситься на iнший перiод або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

Стаття 183. Перерви для годування дитини

Жiнкам, що мають дiтей вiком до пiвтора року, надаються, крiм загальної перерви для вiдпочинку i харчування, додатковi перерви для годування дитини.

Цi перерви надаються не рiдше нiж через три години тривалiстю не менше тридцяти хвилин кожна.

При наявностi двох i бiльше грудних дiтей тривалiсть перерви встановлюється не менше години.

Строки i порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї i з врахуванням бажання матерi.

Перерви для годування дитини включаються в робочий час i оплачуються за середнiм заробiтком.

Стаття 184. Гарантiї при прийняттi на роботу i заборона звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей

Забороняється вiдмовляти жiнкам у прийняттi на роботу i знижувати їм заробiтну плату з мотивiв, пов'язаних з вагiтнiстю або наявнiстю дiтей вiком до трьох рокiв, а одиноким матерям - за наявнiстю дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда.

При вiдмовi у прийняттi на роботу зазначеним категорiям жiнок власник або уповноважений ним орган зобов'язанi повiдомляти їм причини вiдмови у письмовiй формi. Вiдмову у прийняттi на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв - частина шоста статтi 179), одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жiнок здiйснюється також у випадках їх звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльше трьох мiсяцiв з дня закiнчення строкового трудового договору.

Стаття 185. Надання вагiтним жiнкам i жiнкам, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв, путiвок до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку i подання їм матерiальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разi необхiдностi видавати вагiтним жiнкам i жiнкам, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, путiвки до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку безкоштовно або на пiльгових умовах, а також подавати їм матерiальну допомогу.

Стаття 186. Обслуговування матерi на пiдприємствах, в органiзацiях
На пiдприємствах i в органiзацiях з широким застосуванням жiночої працi органiзовуються дитячi ясла, дитячi садки, кiмнати для годування грудних дiтей, а також кiмнати особистої гiгiєни жiнок.

Стаття 186¹. Гарантiї особам, якi виховують малолiтнiх дiтей без матерi
Гарантiї, встановленi статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статтi 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батькiв, якi виховують дiтей без матерi (в тому числi в разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Глава XIII: ПРАЦЯ МОЛОДI

Стаття 187. Права неповнолiтнiх у трудових правовiдносинах
Неповнолiтнi, тобто особи, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв, у трудових правовiдносинах прирiвнюються у правах до повнолiтнiх, а в галузi охорони працi, робочого часу, вiдпусток та деяких iнших умов працi користуються пiльгами, встановленими законодавством України.

Стаття 188. Вiк, з якого допускається прийняття на роботу

Не допускається прийняття на роботу осiб молодше шiстнадцяти рокiв.

За згодою одного iз батькiв або особи, що його замiнює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.

Для пiдготовки молодi до продуктивної працi допускається прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю i не порушує процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнює.

Стаття 189. Облiк працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв
На кожному пiдприємствi, в установi, органiзацiї має вестися спецiальний облiк працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв, iз зазначенням дати їх народження.

Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв

Забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв на важких роботах i на роботах з шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах.

Забороняється також залучати осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.

Перелiк важких робiт i робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей особами молодше вiсiмнадцяти рокiв затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Стаття 191. Медичнi огляди осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв
Усi особи молодше вiсiмнадцяти рокiв приймаються на роботу лише пiсля попереднього медичного огляду i в подальшому, до досягнення 21 року, щороку пiдлягають обов'язковому медичному оглядовi.

Стаття 192. Заборона залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi
Забороняється залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi.

Стаття 193. Норми виробiтку для молодих робiтникiв

Для робiтникiв вiком до вiсiмнадцяти рокiв норми виробiтку встановлюються виходячи з норм виробiтку для дорослих робiтникiв пропорцiонально скороченому робочому часу для осiб, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв.

Для молодих робiтникiв, якi поступають на пiдприємство, в органiзацiю пiсля закiнчення загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних навчальних закладiв, курсiв, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництвi, в передбачених законодавством випадках i розмiрах та на визначенi ним строки можуть затверджуватись зниженi норми виробiтку. Цi норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом.

Стаття 194. Оплата працi працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи

Заробiтна плата працiвникам молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи виплачується в такому ж розмiрi, як працiвникам вiдповiдних категорiй при повнiй тривалостi щоденної роботи.

Праця працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв, допущених до вiдрядних робiт, оплачується за вiдрядними розцiнками, встановленими для дорослих працiвникiв, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалiсть їх щоденної роботи скорочується порiвняно з тривалiстю щоденної роботи дорослих працiвникiв.

Оплата працi учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв, якi працюють у вiльний вiд навчання час, провадиться пропорцiйно вiдпрацьованому часу або залежно вiд виробiтку. Пiдприємства можуть встановлювати учням доплати до заробiтної плати.

Стаття 195. Вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв

Щорiчнi вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв надаються у зручний для них час.

Щорiчнi вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв повної тривалостi у перший рiк роботи надаються за їх заявою до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

Стаття 196. Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
Для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і вперше приймається на роботу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";

Стаття 197. Надання молодi першого робочого мiсця

Працездатнiй молодi - громадянам України вiком вiд 15 до 28 рокiв пiсля закiнчення або припинення навчання у загальноосвiтнiх, професiйних навчально-виховних i вищих навчальних закладах, завершення професiйної пiдготовки i перепiдготовки, а також пiсля звiльнення зi строкової вiйськової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, або альтернативної (невiйськової) служби надається перше робоче мiсце на строк не менше двох рокiв.

Молодим спецiалiстам - випускникам державних навчальних закладiв, потреба в яких ранiше була заявлена пiдприємствами, установами, органiзацiями, надається робота за фахом на перiод не менше трьох рокiв у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 198. Обмеження звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв
Звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крiм додержання загального порядку звiльнення, тiльки за згодою районної (мiської) служби у справах дітей. При цьому звiльнення з пiдстав, зазначених в пунктах 1, 2 i 6 статтi 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках i не допускається без працевлаштування.

Стаття 199. Розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм на вимогу його батькiв або iнших осiб
Батьки, усиновителi i пiклувальники неповнолiтнього, а також державнi органи та службовi особи, на яких покладено нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм, у тому числi й строкового, коли продовження його чинностi загрожує здоров'ю неповнолiтнього або порушує його законнi iнтереси.

Стаття 200. Участь молодiжних органiзацiй у розглядi питань працi i побуту молодi
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) пiдприємства, установи, органiзацiї i власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працiвникiв, розподiл для них житла i мiсць в гуртожитках, охорону працi, їх звiльнення, використання коштiв на розвиток культурно-масової i спортивної роботи за участю представника молодiжної органiзацiї на умовах, визначених колективним договором.

Глава XIV: ПIЛЬГИ ДЛЯ ПРАЦIВНИКIВ, ЯКI ПОЄДНУЮТЬ РОБОТУ З НАВЧАННЯМ

Стаття 201. Органiзацiя виробничого навчання
Для професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, особливо молодi, власник або уповноважений ним орган органiзує iндивiдуальне, бригадне, курсове та iнше виробниче навчання за рахунок пiдприємства, органiзацiї, установи.

Стаття 202. Створення необхiдних умов для поєднання роботи з навчанням
Працiвникам, якi проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхiднi умови для поєднання роботи з навчанням.

Стаття 203. Заохочення працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням
При пiдвищеннi квалiфiкацiйних розрядiв або при просуваннi по роботi повиннi враховуватись успiшне проходження працiвниками виробничого навчання, загальноосвiтня i професiйна пiдготовка, та успiшне проходження працiвниками навчання в навчальних закладах.

Стаття 204. Здiйснення виробничого навчання в робочий час
Теоретичнi заняття i виробниче навчання при пiдготовцi нових робiтникiв безпосередньо на виробництвi шляхом iндивiдуального, бригадного i курсового навчання провадяться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працiвникiв вiдповiдних вiку, професiй i виробництв.

Стаття 205. Неприпустимiсть залучення до роботи, що не стосується спецiальностi, яка вивчається
В перiод виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецiальностям працiвники не можуть використовуватись на будь-якiй роботi, що не стосується спецiальностi, яка вивчається ними.

Стаття 206. Надання роботи у вiдповiдностi з набутою квалiфiкацiєю
Робiтниковi, який успiшно закiнчив виробниче навчання, присвоюється квалiфiкацiя вiдповiдно до тарифно-квалiфiкацiйного довiдника i надається робота вiдповiдно до набутої ним квалiфiкацiї та присвоєного розряду.

Стаття 207. Оплата працi за час виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецiальностям
За час проходження виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецiальностям працiвникам виплачується заробiтна плата в порядку i у розмiрах, що визначаються законодавством.

Стаття 208. Пiльги для працiвникiв, якi навчаються в середнiх i професiйно-технiчних навчальних закладах
Для працiвникiв, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в середнiх i професiйно-технiчних навчальних закладах, встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалiсть щоденної роботи iз збереженням заробiтної плати у встановленому порядку; їм надаються також i iншi пiльги.

Стаття 209. Скорочення робочого часу iз збереженням заробiтної плати для працiвникiв, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх школах

Для працiвникiв, якi успiшно навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, на перiод навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на вiдповiдну йому кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня). Цi особи звiльняються вiд роботи протягом навчального року не бiльш як на 36 робочих днiв при шестиденному робочому тижнi або на вiдповiдну їм кiлькiсть робочих годин. При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюється залежно вiд тривалостi робочої змiни при збереженнi кiлькостi вiльних вiд роботи годин.

Працiвникам, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, за час звiльнення вiд роботи виплачується 50 вiдсоткiв середньої заробiтної плати за основним мiсцем роботи, але не нижче мiнiмального розмiру заробiтної плати.

Стаття 210. Звiльнення вiд роботи без збереження заробiтної плати працiвникiв, якi навчаються в середнiх навчальних закладах
Власник або уповноважений ним орган може надавати без шкоди для виробничої дiяльностi працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, за їх бажанням, у перiод навчального року без збереження заробiтної плати один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень.

Стаття 211. Додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням у середнiх навчальних закладах

Працiвникам, якi здобувають загальну середню освiту в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, надається додаткова оплачувана вiдпустка на перiод складання:

1) випускних iспитiв в основнiй школi - тривалiстю 10 календарних днiв;
2) випускних iспитiв у старшiй школi - тривалiстю 23 календарних днi;
3) перевiдних iспитiв в основнiй та старшiй школах - вiд 4 до 6 календарних днiв.

Працiвникам, якi складають iспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю вiдповiдно 21 та 28 календарних днiв.

Стаття 212. Час надання щорiчних вiдпусток працiвникам, якi навчаються в навчальних закладах

Працiвникам, якi навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва, щорiчнi вiдпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв, часу пiдготовки i захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою.

Працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, щорiчнi вiдпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використанi до початку навчання в цих закладах.

Працiвникам, якi успiшно навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва та бажають приєднати вiдпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв, часу пiдготовки i захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою, щорiчнi вiдпустки повної тривалостi за перший рiк роботи надаються до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.

Стаття 213. Додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням у професiйно-технiчних навчальних закладах
Працiвникам, якi успiшно навчаються на вечiрнiх вiддiленнях професiйно-технiчних навчальних закладiв, надається додаткова оплачувана вiдпустка для пiдготовки та складання iспитiв загальною тривалiстю 35 календарних днiв протягом навчального року.

Стаття 214. Вiдпустки без збереження заробiтної плати працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади

Працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади, надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та назад.

Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва на пiдготовчих вiддiленнях при вищих навчальних закладах, у перiод навчального року надається, за їх бажанням, один вiльний вiд роботи день на тиждень без збереження заробiтної плати. Для складання випускних iспитiв їм надається додаткова вiдпустка на умовах, передбачених частиною першою цiєї статтi.

Стаття 215. Пiльги працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах
Працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, надаються додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням, а також iншi пiльги, передбаченi законодавством.

Стаття 216. Додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах пiслядипломної освiти та аспiрантурi

Працiвникам, якi успiшно навчаються без вiдриву вiд виробництва у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, надаються додатковi оплачуванi вiдпустки:

1) на перiод настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

- першого та другого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 10 календарних днiв,
- третього та четвертого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 20 календарних днiв,
- незалежно вiд рiвня акредитацiї з заочною формою навчання - 30 календарних днiв;

2) на перiод настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв для тих, хто навчається на третьому i наступних курсах у вищих навчальних закладах:

- першого та другого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 20 календарних днiв,
- третього та четвертого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 30 календарних днiв,
- незалежно вiд рiвня акредитацiї з заочною формою навчання - 40 календарних днiв;

3) на перiод складання державних iспитiв у вищих навчальних закладах незалежно вiд рiвня акредитацiї - 30 календарних днiв;

4) на перiод пiдготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання першого та другого рiвнiв акредитацiї, - два мiсяцi, а у вищих навчальних закладах третього i четвертого рiвнiв акредитацiї - чотири мiсяцi.

Тривалiсть додаткових оплачуваних вiдпусток працiвникам, якi здобувають другу (наступну) вищу освiту за заочною (вечiрньою) формою навчання у навчальних закладах пiслядипломної освiти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму пiдпорядкуваннi пiдроздiли пiслядипломної освiти, визначається як для осiб, якi навчаються на третьому i наступних курсах вищого навчального закладу вiдповiдного рiвня акредитацiї.

Працiвникам, допущеним до складання вступних iспитiв в аспiрантуру з вiдривом або без вiдриву вiд виробництва, для пiдготовки та складання iспитiв надається один раз на рiк додаткова оплачувана вiдпустка з розрахунку 10 календарних днiв на кожний iспит.

Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 30 календарних днiв.

Для працiвникiв, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливостi, законодавством може встановлюватися iнша тривалiсть вiдпусток у зв'язку з навчанням.

Вiдпустки, передбаченi пунктами 1 i 2 частини першої та частиною четвертою цiєї статтi, надаються впродовж навчального року.

Стаття 217. Збереження заробiтної плати на час додаткових вiдпусток у зв'язку з навчанням
На час додаткових вiдпусток у зв'язку з навчанням (статтi 211, 213, 216 цього Кодексу, за працiвниками за основним мiсцем роботи зберiгається середня заробiтна плата.

Стаття 218. Надання працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах та аспiрантурi, вiльних вiд роботи днiв

Працiвникам, якi навчаються на останнiх курсах вищих навчальних закладiв, протягом десяти учбових мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв надається щотижнево при шестиденному робочому тижнi один вiльний вiд роботи день для пiдготовки до занять з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв одержуваної заробiтної плати, але не нижче мiнiмального розмiру заробiтної плати.

При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюється залежно вiд тривалостi робочої змiни за умови збереження загальної кiлькостi вiльних вiд роботи годин.

Протягом десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв працiвникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтної плати.

Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi, за їх бажанням протягом чотирьох рокiв навчання надається один вiльний вiд роботи день на тиждень з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв середньої заробiтної плати працiвника.

Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням додатково ще один вiльний вiд роботи день на тиждень без збереження заробiтної плати.

Стаття 219. Оплата проїзду до мiсця знаходження вищого навчального закладу

Власник або уповноважений ним орган оплачує працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, проїзд до мiсця знаходження навчального закладу i назад один раз на рiк на настановнi заняття, для виконання лабораторних робiт i складання залiкiв та iспитiв - у розмiрi 50 вiдсоткiв вартостi проїзду.

У такому ж розмiрi провадиться оплата проїзду для пiдготовки i захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв.

Стаття 220. Обмеження надурочних робiт для працiвникiв, якi навчаються
Працiвникiв, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в середнiх i професiйно-технiчних навчальних закладах, забороняється залучати в днi занять до надурочних робiт.

Глава XV IНДИВIДУАЛЬНI ТРУДОВI СПОРИ

Стаття 221. Органи, якi розглядають трудовi спори

Трудовi спори розглядаються:

1) комiсiями по трудових спорах;
2) районними, районними у мiстi, мiськими чи мiськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорiв, що виникають мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно вiд форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорiв не поширюється на спори про дострокове звiльнення вiд виборної платної посади членiв громадських та iнших об'єднань громадян за рiшенням органiв, що їх обрали.

Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорiв деяких категорiй працiвникiв
Особливостi розгляду трудових спорiв суддiв, прокурорсько-слiдчих працiвникiв, а також працiвникiв навчальних, наукових та iнших установ прокуратури, якi мають класнi чини, встановлюється законодавством.

Стаття 223. Органiзацiя комiсiй по трудових спорах

Комiсiя по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї з числом працюючих не менш як 15 чоловiк.

Порядок обрання, чисельнiсть, склад i строк повноважень комiсiї визначаються загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї. При цьому кiлькiсть робiтникiв у складi комiсiї по трудових спорах пiдприємства повинна бути не менше половини її складу.

Комiсiя по трудових спорах обирає iз свого складу голову, його заступникiв i секретаря комiсiї.

За рiшенням загальних зборiв (конференцiї) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї можуть бути створенi комiсiї по трудових спорах у цехах та iнших аналогiчних пiдроздiлах. Цi комiсiї обираються колективами пiдроздiлiв i дiють на тих же пiдставах, що й комiсiї по трудових спорах пiдприємств, установ, органiзацiй.

У комiсiях по трудових спорах пiдроздiлiв можуть розглядатись трудовi спори в межах повноважень цих пiдроздiлiв.

Органiзацiйно-технiчне забезпечення комiсiї по трудових спорах (надання обладнаного примiщення, друкарської та iншої технiки, необхiдної лiтератури, органiзацiя дiловодства, облiк та зберiгання заяв працiвникiв i справ, пiдготовка та видача копiй рiшень i т. iн.) здiйснюється власником або уповноваженим ним органом.

Комiсiя по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї має печатку встановленого зразка.

Стаття 224. Компетенцiя комiсiї по трудових спорах

Комiсiя по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, за винятком спорiв, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

Трудовий спiр пiдлягає розглядовi в комiсiї по трудових спорах, якщо працiвник самостiйно або з участю профспiлкової органiзацiї, що представляє його iнтереси, не врегулював розбiжностi при безпосереднiх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Стаття 225. Строки звернення до комiсiї по трудових спорах та порядок прийняття заяв працiвника

Працiвник може звернутися до комiсiї по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробiтної плати - без обмеження будь-яким строком.

У разi пропуску з поважних причин установленого строку комiсiя по трудових спорах може його поновити.

Заява працiвника, що надiйшла до комiсiї, пiдлягає обов'язковiй реєстрацiї.

Стаття 226. Порядок i строки розгляду трудового спору в комiсiї по трудових спорах

Комiсiя по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спiр у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повиннi розглядатися у присутностi працiвника, який подав заяву, представникiв власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за вiдсутностi працiвника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працiвника при розглядi спору вiд його iменi може виступати представник профспiлкового органу або за вибором працiвника iнша особа, в тому числi адвокат.

У разi нез'явлення працiвника або його представника на засiдання комiсiї розгляд заяви вiдкладається до наступного засiдання. При повторному нез'явленнi працiвника без поважних причин комiсiя може винести рiшення про зняття цiєї заяви з розгляду, що не позбавляє працiвника права подати заяву знову в межах тримiсячного строку з дня, коли працiвник дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права.

Комiсiя по трудових спорах має право викликати на засiдання свiдкiв, доручати спецiалiстам проведення технiчних, бухгалтерських та iнших перевiрок, вимагати вiд власника або уповноваженого ним органу необхiднi розрахунки та документи.

Засiдання комiсiї по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше двох третин обраних до її складу членiв.

Працiвник i власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований вiдвiд будь-якому члену комiсiї. Питання про вiдвiд вирiшується бiльшiстю голосiв членiв комiсiї, присутнiх на засiданнi. Член комiсiї, якому заявлено вiдвiд, не бере участi у вирiшеннi питання про вiдвiд.

На засiданнi комiсiї ведеться протокол, який пiдписується головою або його заступником i секретарем.

Стаття 227. Порядок прийняття рiшень комiсiєю по трудових спорах

Комiсiя по трудових спорах приймає рiшення бiльшiстю голосiв її членiв, присутнiх на засiданнi.

У рiшеннi зазначаються: повне найменування пiдприємства, установи, органiзацiї, прiзвище, iм'я та по батьковi працiвника, який звернувся до комiсiї, або його представника, дата звернення до комiсiї i дата розгляду спору, суть спору, прiзвища членiв комiсiї, власника або представникiв уповноваженого ним органу, результати голосування i мотивоване рiшення комiсiї.

Копiї рiшення комiсiї у триденний строк вручаються працiвниковi, власниковi або уповноваженому ним органу.

Стаття 228. Оскарження рiшення комiсiї по трудових спорах
У разi незгоди з рiшенням комiсiї по трудових спорах працiвник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рiшення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засiдання комiсiї чи його копiї. Пропуск вказаного строку не є пiдставою вiдмови у прийняттi заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк i розглянути спiр по сутi. В разi коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, i залишається в силi рiшення комiсiї по трудових спорах.

Стаття 229. Строк виконання рiшення комiсiї по трудових спорах
Рiшення комiсiї по трудових спорах пiдлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закiнченнi десяти днiв, передбачених на його оскарження (стаття 228), за винятком випадкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 235 цього Кодексу.

Стаття 230. Порядок виконання рiшення комiсiї по трудових спорах

У разi невиконання власником або уповноваженим ним органом рiшення комiсiї по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працiвниковi комiсiєю по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї видається посвiдчення, що має силу виконавчого листа.

У посвiдченнi вказуються найменування органу, який винiс рiшення щодо трудового спору, дати прийняття i видачi та номер рiшення, прiзвище, iм'я, по батьковi та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахункiв у банках, рiшення по сутi спору, строк пред'явлення посвiдчення до виконання. Посвiдчення засвiдчується пiдписом голови або заступника голови комiсiї по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї та печаткою комiсiї по трудових спорах.

Посвiдчення не видається, якщо працiвник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк iз заявою про вирiшення трудового спору до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду.

На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

Стаття 231. Розгляд трудових спорiв у районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах

У районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються трудовi спори за заявами:

1) працiвника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згоднi з рiшенням комiсiї по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу);

Стаття 232. Трудовi спори, що пiдлягають безпосередньому розглядовi у районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах

Безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються трудовi спори за заявами:

1) працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй, де комiсiї по трудових спорах не обираються;
2) працiвникiв про поновлення на роботi незалежно вiд пiдстав припинення трудового договору, змiну дати i формулювання причини звiльнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорiв працiвникiв, вказаних у частинi третiй статтi 221 i статтi 222 цього Кодексу;
3) керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступникiв, головного бухгалтера пiдприємства, установи, органiзацiї, його заступникiв, а також службових осіб податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, i службових осiб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керiвних працiвникiв, якi обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами мiсцевого самоврядування, а також громадськими органiзацiями та iншими об'єднаннями громадян, з питань звiльнення, змiни дати i формулювання причини звiльнення, переведення на iншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу i накладання дисциплiнарних стягнень, за винятком спорiв працiвникiв, вказаних у частинi третiй статтi 221 i статтi 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про вiдшкодування працiвниками матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї;
5) працiвникiв у питаннi застосування законодавства про працю, яке вiдповiдно до чинного законодавства попередньо було вирiшено власником або уповноваженим ним органом i органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу) в межах наданих їм прав;
6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються також спори про вiдмову у прийняттi на роботу:

1) працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї;
2) молодих спецiалiстiв, якi закiнчили вищий навчальний заклад i в установленому порядку направленi на роботу на дане пiдприємство, в установу, органiзацiю;
3) вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв або дитину з інвалідністю, а одиноких матерiв батьків - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв;
4) виборних працiвникiв пiсля закiнчення строку повноважень;
5) працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) iнших осiб, з якими власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договiр.

Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду за вирiшенням трудових спорiв

Працiвник може звернутися з заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.

У разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробiтної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї, встановлюється строк в один рiк з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди.

Встановлений частиною третьою цiєї статтi строк застосовується i при зверненнi до суду вищестоящого органу.

Стаття 234. Поновлення судом строкiв, пропущених з поважних причин
У разi пропуску з поважних причин строкiв, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у мiстi, мiський чи мiськрайонний суд може поновити цi строки.

Стаття 235. Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи

У разi звiльнення без законної пiдстави або незаконного переведення на iншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.

При винесеннi рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не бiльш як за один рiк. Якщо заява про поновлення на роботi розглядається бiльше одного року, не з вини працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рiшення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.

У разi визнання формулювання причини звiльнення неправильним або таким, що не вiдповiдає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працiвника на роботi, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов'язаний змiнити формулювання i вказати в рiшеннi причину звiльнення у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на вiдповiдну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звiльнення в трудовiй книжцi перешкоджало працевлаштуванню працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату йому середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цiєї статтi.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв’язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.

У разi затримки видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi виплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, прийняте органом, який розглядає трудовий спiр, пiдлягає негайному виконанню.

Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримцi виконання рiшення про поновлення на роботi працiвника
У разi затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рiшення органу, який розглядав трудовий спiр про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за час затримки.

Стаття 237. Покладення матерiальної вiдповiдальностi на службову особу, винну в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника
Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї у зв'язку з оплатою працiвниковi часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звiльнення чи переведення здiйснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рiшення суду про поновлення на роботi.
Стаття 237¹. Вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди

Вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться у разi, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

Порядок вiдшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стаття 238. Задоволення грошових вимог
При розглядi трудових спорiв у питаннях про грошовi вимоги, крiм вимог про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спiр, має право винести рiшення про виплату працiвниковi належних сум без обмеження будь-яким строком.

Стаття 239. Обмеження повороту виконання рiшень по трудових спорах

У разi скасування виконаних судових рiшень про стягнення заробiтної плати чи iнших виплат, що випливають з трудових правовiдносин, поворот виконання допускається лише тодi, коли скасоване рiшення грунтувалося на повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або поданих ним пiдроблених документах.

З цих же пiдстав допускається стягнення з працiвникiв сум, виплачених їм вiдповiдно до ранiше прийнятого рiшення комiсiї по трудових спорах при повторному розглядi спору.

Стаття 240 Виключена

Стаття 240¹. Прийняття рiшень органом, що розглядає трудовi спори, у разi неможливостi поновлення працiвника на роботi внаслiдок припинення дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї
У разi, коли працiвника звiльнено без законної пiдстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попереднiй роботi неможливе внаслiдок лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов'язує лiквiдацiйну комiсiю або власника (орган, уповноважений управляти майном лiквiдованого пiдприємства, установи, органiзацiї, а у вiдповiдних випадках - правонаступника), виплатити працiвниковi заробiтну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спiр, визнає працiвника таким, якого було звiльнено за пунктом 1 статтi 40 цього Кодексу. На такого працiвника поширюються пiльги i компенсацiї, передбаченi статтею 49-3 цього Кодексу для вивiльнюваних працiвникiв, а його зайнятiсть забезпечується вiдповiдно до Закону України "Про зайнятiсть населення" .

Стаття 241 Виключена

Стаття 241¹. Обчислення строкiв, передбачених цим Кодексом

Строки виникнення i припинення трудових прав та обов'язкiв обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями.

Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

Строк, обчислюваний тижнями, закiнчується у вiдповiдний день тижня.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного пiсля того дня, з якого починається строк. Якщо останнiй день строку припадає на святковий, вихiдний або неробочий день, то днем закiнчення строку вважається найближчий робочий день.

Глава XVI ПРОФЕСIЙНI СПIЛКИ. УЧАСТЬ ПРАЦIВНИКIВ В УПРАВЛIННI ПIДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ, ОРГАНIЗАЦIЯМИ

Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професiйнi спiлки

Вiдповiдно до Конституцiї України та Закону України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi" громадяни України мають право на основi вiльного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професiйнi спiлки з метою представництва, здiйснення i захисту своїх трудових та соцiально-економiчних прав та iнтересiв, вступати до них та виходити з них на умовах i в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботi професiйних спiлок.

Держава визнає професiйнi спiлки повноважними представниками працiвникiв i захисниками їх трудових, соцiально-економiчних прав та iнтересiв в органах державної влади та мiсцевого самоврядування, у вiдносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з iншими об'єднаннями громадян.

Стаття 244. Права професiйних спiлок, їх об'єднань
Права професiйних спiлок, їх об'єднань визначаються Конституцiєю України, Законом України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi", цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами.

Стаття 245. Право працiвникiв брати участь в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями

Працiвники мають право брати участь в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями через загальнi збори (конференцiї), ради трудових колективiв, професiйнi спiлки, якi дiють у трудових колективах, iншi органи, уповноваженi трудовим колективом на представництво, вносити пропозицiї щодо полiпшення роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, а також з питань соцiально-культурного i побутового обслуговування.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створювати умови, якi б забезпечували участь працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями. Службовi особи пiдприємств, установ, органiзацiй зобов'язанi у встановлений строк розглядати критичнi зауваження i пропозицiї працiвникiв i повiдомляти їх про вжитi заходи.

Стаття 246. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях

Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки.

У разі якщо на підприємстві, в установі, організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи, організації щодо укладення колективного договору здійснюється об'єднаним представницьким органом у порядку, визначеному частиною другою статті 12 цього Кодексу";

Стаття 247. Повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації:

1) укладає та контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору;

2) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання запровадження, перегляду та змін норм праці;

3) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат;

4) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо;

5) разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання соціального розвитку підприємства, поліпшення умов праці, матеріально-побутового, медичного обслуговування працівників;

6) бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг;

7) бере участь у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;

8) представляє інтереси працівників за їх дорученням під час розгляду індивідуальних трудових спорів та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню;

9) приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 ), законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори;

10) надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом;

11) бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці;

12) здійснює громадський контроль за виконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві, в установі, організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії, правильним застосуванням установлених умов оплати праці, вимагає усунення виявлених недоліків;

13) здійснює контроль за підготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

14) здійснює контроль за наданням пенсіонерам та інвалідам, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, в установі, організації, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;

15) представляє інтереси застрахованих осіб у комісії із соціального страхування, направляє працівників до санаторіїв, профілакторіїв і будинків відпочинку, туристичних комплексів, баз та оздоровчих закладів на умовах, передбачених колективним договором або угодою, перевіряє стан організації медичного обслуговування працівників та членів їхніх сімей;

16) визначає разом з власником або уповноваженим ним органом відповідно до колективного договору розмір коштів, що будуть спрямовані на будівництво, реконструкцію, утримання житла, веде облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподіляє в установленому законодавством порядку жилу площу в будинках, споруджених за кошти або за участю підприємства, установи, організації, а також жилу площу, що надається власникові у розпорядження в інших будинках, здійснює контроль за житлово-побутовим обслуговуванням працівників;

17) представляє інтереси працівників підприємства-боржника в ході процедури банкрутства.

Виборні органи профспілкової організації, що діють на підприємстві, в установі, організації, мають також інші права, передбачені законодавством України.

Стаття 248. Гарантiї дiяльностi профспiлок

Для реалiзацiї повноважень профспiлок, передбачених Законом України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi", члени виборних органiв профспiлкових органiзацiй пiдприємств, установ i органiзацiй, вищестоящих профспiлкових органiв, а також повноважнi представники цих органiв мають право:

1) безперешкодно вiдвiдувати та оглядати мiсця роботи на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де працюють члени профспiлок;

2) вимагати i одержувати вiд власника або уповноваженого ним органу, iншої посадової особи вiдповiднi документи, вiдомостi та пояснення щодо умов працi, виконання колективних договорiв, додержання законодавства про працю та соцiально-економiчних прав працiвникiв;

3) безпосередньо звертатися в уснiй або письмовiй формi до власника або уповноваженого ним органу, посадових осiб з профспiлкових питань;

4) перевiряти роботу закладiв торгiвлi, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладiв, гуртожиткiв, транспортних пiдприємств i пiдприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги пiдприємству, установi, органiзацiї, в яких працюють члени профспiлок;

5) розмiщувати власну iнформацiю у примiщеннях i на територiї пiдприємства, установи, органiзацiї в доступних для працiвникiв мiсцях;

6) перевiряти розрахунки з оплати працi та державного соцiального страхування, використання коштiв на соцiальнi i культурнi заходи та житлове будiвництво.

Стаття 249. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для дiяльностi профспiлок

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

Приміщення для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників, які є членами професійної спілки з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою.

Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Спори, пов'язані з невиконанням власником або уповноваженим ним органом цих обов'язків, розглядаються у судовому порядку.

Будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи, організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям цього підприємства, установи, організації.

Стаття 250. Відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу
Власники або уповноважені ними органи зобов'язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"

Стаття 251. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу надавати iнформацiю на запити профспiлок, їх об'єднань

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в тижневий строк надавати на запити профспілок, їх об'єднань інформацію щодо умов та оплати праці працівників, соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод.

У разі затримки виплати заробітної плати власник або уповноважений ним орган зобов'язаний на вимогу виборних профспілкових органів надати письмовий дозвіл на отримання в банках інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації чи отримати таку інформацію в банках і надати її профспілковому органу. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу надати таку інформацію чи дозвіл на отримання інформації його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 252. Гарантiї для працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй, обраних до профспiлкових органiв

Працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв'язку із станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов'язано із станом здоров'я.

Працівникам, звільненим у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).

Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своїх виробничих чи службових обов'язків, надається на умовах, передбачених колективним договором, вільний від роботи час із збереженням середньої заробітної плати для участі в консультаціях і переговорах, виконання інших громадських обов'язків в інтересах трудового колективу, а також на час участі в роботі виборних профспілкових органів, але не менш як 2 години на тиждень.

На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу

За працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства. На підприємстві за рахунок його коштів цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором.

Положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу, не поширюються на прокурорів, поліцейських і працівників Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Глава XVI-А ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

Стаття 252¹. Трудовий колектив пiдприємства

Трудовий колектив пiдприємства утворюють усi громадяни, якi своєю працею беруть участь у його дiяльностi на основi трудового договору (контракту, угоди), а також iнших форм, що регулюють трудовi вiдносини працiвника з пiдприємством.

Повноваження трудового колективу визначаються законодавством.

Стаття 252². Виключена

Стаття 252³. Виключена

Стаття 252⁴. Виключена

Стаття 252⁵. Загальнi принципи матерiальної заiнтересованостi трудового колективу в результатах господарської дiяльностi

Досягнення i втрати в роботi пiдприємства безпосередньо позначаються на рiвнi госпрозрахункового доходу колективу, благополуччi кожного працiвника. Пiдприємство, яке забезпечує виробництво i реалiзацiю кращої продукцiї (робiт, послуг) з меншими витратами, одержує бiльший госпрозрахунковий доход i перевагу в своєму виробничому i соцiальному розвитку та оплатi працi працiвникiв.

Вiдшкодування пiдприємством збиткiв, заподiяних iншим органiзацiям i державi, сплата штрафiв, неустойок та iнших санкцiй, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповноважений ним орган визначає конкретнi пiдроздiли i працiвникiв, винних у заподiяннi збиткiв, що їх зазнало пiдприємство, доводить про це до вiдома трудового колективу i покладає на конкретнi пiдроздiли i працiвникiв майнову (матерiальну) вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства.

Стаття 252⁶. Формування колективу бригади

Зарахування в бригаду нових працiвникiв провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається вiдмова бригади в зарахуваннi працiвникiв, направлених у бригаду в порядку працевлаштування вiдповiдно до законодавства (молодих спецiалiстiв, випускникiв навчальних закладiв системи професiйно-технiчної освiти, осiб, звiльнених вiд покарання або примусового лiкування та iнших).

Колектив бригади має право вимагати вiд власника або уповноваженого ним органу виведення iз складу бригади працiвникiв у разi скорочення чисельностi бригади, невiдповiдностi працiвника виконуванiй роботi та в iнших випадках, передбачених статтями 40 i 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до законодавства переводить таких працiвникiв, за їх згодою, на iншу роботу або звiльняє у встановленому порядку.

Бригадири обираються на зборах колективiв бригад (таємним або вiдкритим голосуванням) i затверджуються керiвником пiдроздiлу, до складу якого входять цi бригади.

Стаття 252⁷. Розподiл колективного заробiтку у бригадi iз застосуванням коефiцiєнта трудової участi

Колектив бригади може розподiляти колективний заробiток iз застосуванням коефiцiєнта трудової участi. Коефiцiєнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).

При застосуваннi коефiцiєнта трудової участi заробiтна плата працiвника не може бути нижчою вiд встановленого державою мiнiмального розмiру (стаття 95).

Стаття 252⁸. Взаємна вiдповiдальнiсть власника або уповноваженого ним органу i бригади

Власник або уповноважений ним орган, керiвник структурного пiдроздiлу несе вiдповiдальнiсть перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної працi (надання роботи, забезпечення справного стану механiзмiв та устаткування, технiчною документацiєю, матерiалами та iнструментами, енергiєю, створення безпечних i здорових умов працi). При невиконаннi бригадою виробничих показникiв з вини власника або уповноваженого ним органу за бригадою зберiгається фонд оплати працi, розрахований за тарифними ставками. Службовi особи, виннi у порушеннi обов'язкiв власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплiнарної вiдповiдальностi, а за зайвi грошовi виплати бригадi - також до матерiальної вiдповiдальностi перед пiдприємством у порядку i розмiрах, встановлених законодавством.

Бригада несе вiдповiдальнiсть перед власником або уповноваженим ним органом за невиконання з її вини виробничих показникiв. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премiї та iншi заохочувальнi виплати не нараховуються. Збитки, заподiянi пiдприємству випуском неякiсної продукцiї з вини бригади, вiдшкодовуються з її колективного заробiтку в межах середнього мiсячного заробiтку бригади. При розподiлi колективного заробiтку мiж членами бригади враховується вина конкретних працiвникiв у випуску неякiсної продукцiї.

Глава XVII ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦIАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА ПЕНСIЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Стаття 253. Особи, якi пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню
Особи, якi працюють за трудовим договором (контрактом) на пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання або у фiзичної особи, пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню.

Стаття 254. Кошти загальнообов'язкового державного соцiального страхування
Основними джерелами коштiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування є внески власникiв пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноважених ними органiв чи фiзичної особи, працiвникiв. Бюджетнi та iншi джерела коштiв, необхiднi для здiйснення загальнообов'язкового державного соцiального страхування, передбачаються вiдповiдними законами з окремих видiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування.

Стаття 255. Види матерiального забезпечення та соцiальних послуг за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням
Види матерiального забезпечення та соцiальних послуг за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням працiвникам, а в деяких випадках i членам їх сiмей, умови їх надання та розмiри визначаються законами України з окремих видiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування, iншими нормативно-правовими актами, якi мiстять норми щодо загальнообов'язкового державного соцiального страхування.

Стаття 256. Пенсiйне забезпечення
Працiвники та члени їх сiмей мають право на державне пенсiйне забезпечення за вiком, по iнвалiдностi, у зв'язку iз втратою годувальника, а також за вислугу рокiв вiдповiдно до закону.

Глава XVIII: НАГЛЯД I КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Стаття 259. Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють професiйнi спiлки та їх об'єднання.

Стаття 260. Державний нагляд за охороною працi

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної безпеки;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Стаття 261. Виключена.

Стаття 262. Виключена.

Стаття 263. Повноваження мiсцевих державних адмiнiстрацiй та рад у галузi охорони працi

Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї i ради у межах вiдповiдної територiї:

забезпечують реалiзацiю державної полiтики в галузi охорони працi;
формують за участю профспiлок програми заходiв з питань безпеки, гiгiєни працi i виробничого середовища, що мають мiжгалузеве значення;
здiйснюють контроль за додержанням нормативних актiв про охорону працi.

Стаття 264. Виключена.

Стаття 265. Відповідальність за порушення законодавства про працю

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом дев’ятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.

У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев’ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю

Глава XIX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.