Прості звільнення, гнучкий графік та контракти на 4 місяці: що у проекті Трудового кодексу

17 січня 2024

Мінекономіки підготувало проект нового Трудового кодексу, який покликаний лібералізувати законодавство та підвищити конкурентоспроможність бізнесу.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на проект, оприлюднений на сайті Федерації профспілок України (ФПУ).

Згідно з проектом, трудовий договір є основним джерелом регулювання індивідуальних трудових правовідносин. Закінчення строку дії трудового договору є підставою для припинення трудових відносин.

Розірвання трудового договору роботодавцем

Роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником у випадку його відмови від зміни трудового договору, а також з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Про рішення розірвати трудовий договір роботодавець повинен у письмовій формі повідомити працівника у строк не менше ніж за 60 календарних днів.

Строковий трудовий договір, укладений на строк до 120 днів, може бути достроково розірваний за ініціативою роботодавця з попередженням працівника про це не менше ніж за п’ять календарних днів. У такому випадку виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж 30 середньоденних заробітних плат.

Проектом передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, за призовом під час мобілізації, зберігаються місце роботи, посада у роботодавців, у яких вони працювали на час призову.

Трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 40 робочих днів підряд.

Трудовий договір може бути розірвано за ініціативи роботодавця у разі встановлення невідповідності працівника виконуваній роботі або займаній посаді протягом строку випробування, попередивши його про це, не пізніше ніж за три календарних дні.

Роботодавець зобов’язаний не пізніше дня припинення трудового договору провести з працівником розрахунок із заробітної плати, гарантійних, компенсаційних та інших виплат.

Гнучкий режим робочого часу

У трудовому договорі для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу впродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.

Робота в нічний час

Нічним вважається час із двадцять другої години вечора до шостої години ранку. Нічний працівник - працівник, який регулярно працює у нічний час не менше ніж три години денного (змінного) робочого часу згідно визначеного режиму роботи або не менше ніж ¼ норми робочого часу (тижневої, місячної, квартальної, річної).

Нормальна тривалість робочого часу нічних працівників не повинна перевищувати восьми годин упродовж будь-якого періоду тривалістю двадцять чотири години.

Оплата

За роботу в нічний час здійснюється доплата у розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором, але не менше ніж 20 відсотків ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата праці за роботу у вихідні, святкові дні здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути не менше ніж на 100 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.

При застосуванні надурочних робіт оплата праці здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути не менше ніж на 100 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.

Відпустки

Щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 28 календарних днів за кожен відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У перший рік роботи у даного роботодавця працівник набуває право на повну тривалість щорічної оплачуваної відпустки на умовах та в порядку, визначеному трудовим договором, але у будь-якому випадку не пізніше закінчення шести місяців безперервної роботи.

Трудові відносини

До відносин, за якими робота виконувалась без укладення трудового договору, та які у встановленому законом порядку визнано трудовими, застосовуються норми трудового законодавства.

Договірні відносини незалежно від їх назви та виду визнаються трудовими за наявності трьох і більше зазначених ознак:

1) особисте виконання особою роботи за конкретною професією, спеціальністю кваліфікацією, посадою;
2) виконання особою роботи в інтересах, за дорученням та під контролем іншої сторони, на користь якої виконуються роботи;
3) здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та, як правило, не передбачає встановлення особі конкретно визначеного результату (обсягу) робіт за певний період часу;
4) виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконується робота, робочому місці з дотриманням установлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;
5) організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота;
6) систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди у грошовій формі;
7) встановлення особою, в інтересах якої виконується робота, тривалості робочого часу та часу відпочинку;
8) відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.

Нагадаємо, Міністерство економіки України підготувало проект нового Трудового кодексу який повинен замінити Кодекс законів про працю (КзПП) від 1971 року. Як зазначається в пояснювальній записці, реформування та лібералізація законодавства про працю має на меті забезпечити рівність сторін трудового договору, підвищити конкурентоспроможність бізнесу та дозволити йому вийти на нові ринки.

Джерело: РБК-Україна